LITMIR.BIZ

      «Для нас у ріднім краю навіть дим

      Солодкий та коханий…» Без упину

      Я думала собі оці слова,

      Простуючи в країну італьянську.

      І мріялись мені далекі села:

      Дівчата йдуть, співаючи, з ланів,

      Клопочуться хазяйки невсипущі,

      Стрічаючи отару та черідку,

      Господарі вертаються з роботи,

      Не прискоряючи ходи, поважно,

      А нишком поглядають на димок,

      Що в’ється понад комином низеньким,

      І думають: «Оце ж воно й вечеря…»

      І мріялись мені росисті луки

      Волинські: здалека чорніє ліс

      Зубчастим муром, а туман на нього

      Безгучним, тихим морем напливає, —

      Хто в лісі, хто у полі, стережися!

      То котиться пропасниця лукава.

      Але ночліжники собі співають,

      Простуючи до лісу, на димок, —