Хазяїн - Іван Карпенко-Карий

Скачать книгу

Iдiть з богом!

      Всi кланяються i виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.

      ЯВА IХ

      Феноген i Пузир. Феноген зачиняє дверi, стає на колiна перед Пузирем i цiлує його в рукц.

      Пузир. Що це?

      Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловiка, i господь вас наградить! Перше дiло — справедливiсть!

      Пузир. Та кого ж я обижав коли?

      Феноген. Нiколи, нiколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.

      Пузир. Де ж ти вiзьмеш чесних людей?!

      Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахiв i сказав, а тепер я вам скажу, що Лiхтаренко…

      Пузир. Що Лiхтаренко?!

      Феноген. Дивиться крiзь пальцi, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помiшник, Зозуля, десять лантухiв скинув у жида Хаскеля, що хлiб скуповує i має на мiстечку магазин.

      Пузир. Це так.

      Феноген. Менi сам пiдводчик розказував, жаль тiлько, що я забув його iм’я… Та Лiхтаренко, певно, знає все.

      Пузир. Спасибi тобi, Феноген! Ти один у мене вiрний слуга! Кругом крадуть i крадуть. Вели, щоб вернули Лiхтаренка.

      Феноген одчиняє дверi, а назустрiч йому Куртц.

      Феноген (до Пузиря). Карло Карлович!

      Пузир. Нехай iде.

      Феноген, пропустивши Куртца, вийшов.

      ЯВА Х

      Куртц i Пузир.

      Куртц. Так бить не должно. Етi нiкогда! Пузир. В чiм дiло?

      Куртц. Зiчас справка делал: у менья i у конторовських книгах три тисячi сорок валахiв — етi да?

      Пузир. Так.

      Куртц. Двi тисячi продавал, етi — да?

      Пузир. Так.

      Куртц. У менья тисяча сорок в руках. Знайшiт, етi — нєт, етi — нiкогда; Клим — шеснии шабан, проганяйть нельзя, етi — паскудство!

      Пузир. А ви лiчили тих валахiв, що зостались, почiм ви знаєте, що вони всi цiлi?

      Куртц. Етi — да! Я отвєчайт!

      Пузир. То друга рiч: не стане, то ви заплатите.

      Куртц. Я заплатиль?! Етi — нiкогда! Клим — шеснии шабан, етi — да! А язик, етi — фi!

      Пузир. Який язик?

      Куртц (показує свiй язик). Етi, етi — да! Язик работай — етi да! Ухо слухай, а голова не розсудов?.. Так бить не должно! Не надо слишiл, а надо вiдєл, етi — да!

      Пузир. Ну годi, iдiть собi, Карло Карлович, i заспокойтесь. Нехай вже Клим зостається.

      Куртц. Етi — да! Клим — нет, Карл Куртц — нєт! Куртц всi знайт, етi — да! Спецалiста место скрозь находiл!

      Пузир. Ну, годi вже!

      Куртц. Так бить не должно! (Стає серед сцени, i показує язик). Язик, етi — фi! Етi — паскудство! (Вийшов).

      ЯВА XI

      Феноген i Пузир, а потiм Лiхтаренко.

      Пузир (до Феногена). Ну, що ти скажеш?

      Феноген. Карло краде, а Клим помагає.

      Пузир. Та всi крадуть, що й казать, кругом крадуть.

      Феноген. Та ще ви Карла боїтесь, от вiн i верховодить.

      Пузир. А де ти його вiзьмеш, такого шахмейстера?

      Феноген. Ну то нехай краде?

      Пузир. Чого ж нехай? Треба

Скачать книгу