Безталанна - Іван Карпенко-Карий

Скачать книгу

стоїмо, i боїмося: чи йти, чи не йти.

      Гнат (пiдходить до Софiї). Погуляємо, Софiє?

      Софiя. Погуляємо! Для мене це послiднi вечерницi.

      Гнат. Чого так?

      Софiя. Поїду у город до батька.

      Гнат (тихо). I замiж там вийдеш за шевця?

      Софiя (соромиться). А ти почiм знаєш?

      Гнат (тихо). Знаю. Не їдь! (Шепче їй на вухо).

      Софiя. Якраз! А Варка?

      Гнат. Я забув i думать про неї…

      Софiя. I за мене потiм так само забудеш?

      Гнат. Хiба ти Варка?

      Варка. Що там Варка тобi нав'язла в зуби? Iди сюди, Гнате!

      Гнат. Казав — учора прийде.

      Софiя (тихо). Iди ж, чом не йдеш?

      Гнат. Нехай їй чорт!

      Шепчуться з Софiєю та смiються, а Варка сердиться.

      Варка. Чи надовго спарувався?..

      Гнат. А тебе завидки беруть, що не всi парубки бiля тебе? Буде з тебе й Омелька.

      Варка. Чого ти причепився до мене? Як та собака, гарчиш! Не велике щастя i ти, i твiй Омелько! Багато вас є, на однiй осицi й не перевiшаєш! Прощайте, тiтко! Я пiду, а то ще в холодну звiдцiля позабирають. Ходiм, дiвчата!

      Дем'ян. А музика ж буде! Ти збиралась танцювать i сама тiтку прохала, щоб не виганяла.

      Гнат. Та не зачiпай її, нехай iде!

      Варка. От же на злiсть зостанусь.

      Гнат. Менi на злiсть, собi на користь. Скоро й Омелько прийде. Жаль тiлько, що сiно згорiло.

      ЯВА IV

      Входять парубки.

      Дем'ян. О, бач! За вовка помовка, а вовк у хату шусть.

      Варка. Повiсь собi його на шию!

      Гнат. Нащо його вiшать, коли ти сама повiсишся у нього на шиї!

      Омелько. Кого це збираєтеся вiшать?

      Гнат. Та тут дiвчина вiшається одному парубковi на шию, та нема доброї мотузки, а на тонкiй обiрветься.

      Варка. Дурному вiчна пам'ять!

      Омелько. А нам на здоров'я.

      Гнат. Тепер, може, буде и вiчна. Воно все так: як є — не жалуєм, а нема — плачемо.

      Варка. Нема за ким плакать, нема кого и жалувать.

      Омелько. Нiчого не розберу. Бачу тiлько, що Варка з Гнатом глек розбили.

      Гнат. А ти черепки позбирай та в кишеню заховай.

      Омелько. Хоч би й за пазуху заховав, тобi яке до мене дiло?

      Гнат (смiється). Малi та дурнi раз у раз на смiтнику збирають черепки, й їм нiхто не заважа, — збирай i ти.

      Омелько. Гляди, щоб з твоєї голови черепки не посипались!

      Гнат (пiдступа). Ану, попробуй!

      Омелько. Думаєш, злякаюсь? От тiлько не одiйдеш, то й побачиш! Чого чiпляєшся? Дума, як здоровий, то й побоюсь? Кiлок не розбира нi здорового, нi слабого!

      Дем'ян. Та годi вам гризтись за маслянi вишкварки! От нещасливий день: послiднiй раз зiбралися, а згоди нема, тiлько сварка.

      Омелько. Чого ж чiпляється, мов скажена собака?

      Дем'ян. Годi! Харитон! Давай по чарцi! Я бачив, там у тебе щось з-за пазухи виглядало.

      Харитон. Пiдождем.

      Дем'ян. Ну, так я спiвать почну. (Спiва).

      Светить мєсяць,

      Светить

Скачать книгу