Скачать книгу

до пасіки й почали втікать. Оникій накинув рядно на Оришку і все бризкав водою навкруги. Оришка підвелась, напнула на голову рядно, прожогом кинулась навтікача, вскочила в сіни й зачинила двері. Бджоли поналазили їй і в пазуху, і в спідницю. Вона мусила скинуть сорочку, щоб повиганять й повитрушувать бджоли. Бджоли покусали їй і вид, і руки, і литки. Очі й щоки позапухали й понабрякали.

      Тим часом дід Оникій нарвав пучок зілля, вмочив у відро, бризкав на бджоли, прискав водою з рота й заганяв до улика, неначе чередник заганяє вівці в кошару. Дід поставив перекинутого улика на своє місце. Втихомирені бджоли почали влазити в вічко. Тим часом дід Грицай все сидів на груші і з високості поглядав на розтривожені бджоли, що хмарами вилися нижче од його. Голова в його протверезилась. Хміль вийшов з голови. Але Грицай боявся злазить а груші і поринать в густі, живі й кусливі хмари.

      — Та злазь вже! Бджоли не зачеплять. Збирай роя, бо ще й втече, на поле або в ліс! — гукнув знизу дід Оникій,

      — Збери там, будь ласка, роя, а я вже потім злізу! — гукнув дід Грицай з груші.

      Рій сів внизу на стовбурі старої груші, неначе хто обмотав грушу волохатою кожушиною. Оникій швиденько зібрав роя, зав’язав і поставив оддалеки од уликів. Дід Грицай зліз з груші з покусаними щоками та руками.

      Баби й діди знов висипали з сіней і посідали кругом ряден. Баба Оришка винесла відро води й хлюпала собі водою на запухле лице, на руки, хлюпала на покусані литки; другі баби й діди обступили відро, неначе свячену криницю на Маковія, і хлюпали собі на очі, на щоки, на носи. Уся чесна компанія позапухала. Щоки й носи в бабів понабрякали.

      — Оце лишенько! Яка чудна пригода трапилась! — гомоніла баба Оришка.

      — Що чудна, то чудна! Вас усіх неначе хтось попобив по морді, — обізвався дід Оникій.

      — Шкода й заходу! Не можна мені пасічникувать, — сказав дід Грицай.

      — Авжеж! Коли вже горілку пити, то де вже його пасічникувать. Бджола — божа худоба. Пасіка — святе діло: до неї з горілкою не приступай, — сказав Оникій, благочестивий і побожний чоловік. — Оце вам божа кара за те, що ви п’яні заходились поратись коло божої худоби.

      — Може, твоя й правда, — сказав дід Грицай, — де вже мені тепер пасічникувать.

      — Авжеж нема тобі часу… — сказав дід Оникій, сердитий на Грицая за те, що Грицай не взяв його за пасічника на літо.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4AAQSkZJRgABAQEASABIAAD/2wBDAAMCAgMCAgMDAwMEAwMEBQgFBQQEBQoHBwYIDAoMDAsK CwsNDhIQDQ4RDgsLEBYQERMUFRUVDA8XGBYUGBIUFRT/2wBDAQMEBAUEBQkFBQkUDQsNFBQUFBQU FBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBT/wAARCAMeAjoDAREA AhEBAxEB/8QAHQAAAwEAAwEBAQAAAAAAAAAAAAECAwUGBwQICf/EAGEQAAIBAgQEAwQIBAEIBAgG EwECEQAhAxIxQQQFIlEGYXEHEzKBCEKRobHB0fAUI1Lh8QkVFhgzYnKCFyRDtCY3OFNWZHaDJTQ2 VGNzdJWistMndZKTszVEV2WElKOkwv/EABkBAQEBAQEBAAAAAAAAAAAAAAABAgMEBf/EACkRAQEB AAIBBAEEAwEBAQEAAAABEQIxIQMSQVETFDJScSIzYQRCI4H/2gAMAwEAAhEDEQA/AP22TBMiZ718 91IGBN+8TQEXjQeXegGeUsJO0mgAASBF/wAKAJYkjNA1oM8xJ+L7BrQLMGIsD8qB7Ak/dQE9RiJm 570D11PzoFMfCDbTzoA9Jzan76CcVlkai2ooFdzYht6AJkqRbeNaAK9ZixXS9BJMWsSaCg0H9aCb zmAIMaCgRcATJA

Скачать книгу