LITMIR.BIZ

      Тобі. О! Де ж те слово гарне, чисте,

      Блискуче, як срібло, розтоплене в горнилі,

      Щоб світу возвістить про свято урочисте

      Твоєї похвали, мій духу світлокрилий?

      Ні, не землі, не нам тебе благословляти,

      Пречисту в помислах, у задумах величну!

      Не знаєм, як тебе, яким ім'ям назвати,

      На пам'ять між, людьми, на шану віковічну.

      Там, де, мечта душі, витають херувими,

      Дадуть ім'я тобі, зорі новорожденній.

      Як перло між перел, між душами святими

      Сіятимеш в своїй красі благословенній.

      Сіяй і проливай в серця людські відраду;

      Нехай твою тропу, спасенну стежку знають,

      Нехай над світ увесь возлюблять щиру правду,

      Про неї родяться, за неї помирають.

      А я, коли твоя божественна природа

      Вселилась у мій дух і я твоїм диханнєм

      Повіну на серця, як райська прохолода,

      Як жизні вічний хір, весни благоуханнє.

      Се не моя хвала, твоя се буде слава,

      Твоя се ісповідь, твоє сердечне слово,

      Посланнице небес, Мадонно величава,

      Натхненне праведне високого й святого!

      Музо, правди староруської вовік жива богине,

      Серця чистого і розуму свободного святине!

      Ми покинули з тобою шлях широкий суєвірства,

      Відцурались візантійського і римського попівства.

      Занедбали й ті перекази, ті споминки криваві,

      Що діди вважали за вінець своєї честі й слави.

      Ми пуття собі в козацькому завзятті не шукаєм,

      Щастя й долі в єзуїтському лукавстві не вбачаєм.

      Дай же нам, богине, тільки щирій правді поклонятись

      І в ім'я твоє святе дітьми терпимості озватись.

      Нехай інший хто в казки письмацькі давні поринає,

      Хитромовну їх імлу, мов чисту правду, прославляє.

      Ми про давні давна без гніву й лукавства спогадаймо,

      Про безладдє наших бідолашних предків заспіваймо.

      Заспіваймо ж перш усього про попа, попів окрасу,

      Дивовижу свого темного розбійницького часу:

      Як він чесно духом бодрим проти кривди подвизався,

      Хоч наслідним суєвірством понад іншими й не знявся.