Наталка-Полтавка - Іван Петрович Котляревський

Скачать книгу

Що? Одказала? Добре зробила. Тахтауловський дяк п'є горiлки багато i уже спада з голосу; волосний писар i пiдканцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва i голi, вашецi проше, як хлистики, а Наталцi треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умiв хлiб робити i щоб жiнку свою з матiр'ю годовав i зодiгав.

      Возный. Для чего же неписьменного? Наука — теє-то як його — в лiс не йде; письменство не єсть преткновенiє iлi помiха ко вступленiю в законний брак. Я скажу за себе: правда, я — теє-то як його — письменний, но по благостi всевишнього єсмь чоловiк, а по милостi дворян — возний, i живу хоть не так, як люди, а хоть побiля людей; копiйка волочиться i про чорний день iмiється. Признаюсь тобi, як приятелю, буде чим i жiнку — теє-то як його — i другого кого годовати i зодiгати.

      Выборный. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, здається, пора. Хiба в ченцi постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на очi не нависла? Хiба хочете, щоб вам на весiллi сю пiсню спiвали? Ось слухайте.

      (Виборный поет).

N 5

      Ой пiд вишнею, пiд черешнею

      Стояв старий з молодою, як iз ягодою.

      I просилася, i молилася:

      "Пусти мене, старий дiду, на улицю погулять!"

      "Ой я й сам не пiду, i тебе не пущу:

      Хочеш мене, старенького, да покинути.

      Ой не кидай мене, моя голубочко,

      Куплю тобi хатку, i ще сiна жатку,

      I ставок, i млинок, i вишневий садок".

      "Ой не хочу хатки, анi сiна жатки,

      Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка.

      Ой ти, старий дiдура, i зогнувся, як дуга,

      А я, молоденька, гуляти раденька".

      Возный. Коли другiї облизня поймають, то i ми остерегаємся. Наталка многим женихам пiднесла печеного кабака; глядя на сiє, i я собi на умi.

      Выборный. А вам що до Наталки? Будто всi дiвки на неї похожi? Не тiлько свiта, що в вiкнi; сього дива повно на свiтi! Та до такого пана, як ви, у iншої аж жижка задрижить!

      Возный (в сторону). Признаюсь йому в моєй любвi к Наталцi. Послухай, пане виборний! Нiгде — теє-то як його — правди дiвати, я люблю Наталку всею душею, всею мислiю i всiм серцем моїм, не могу без неї жити, так її образ — теє-то як його — за мною i слiдить. Як ти думаєш? Як совiтуєш в таковом моєм припадцi?

      Выборный. А що тут довго думати? Старостiв посилати за рушниками, та й кiнець. Стара Терпилиха не зсунулась iще з глузду, щоб вам одказати.

      Возный. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я уже їй говорив, як то кажуть, надогад бурякiв — теє-то як його — так де! Нi приступу!

      Выборный. Що ж вона говорить, чим одговорюється i що каже?

      Возный. Она iзлагаєть нерезоннiї — теє-то як його — причини; она приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарицаєть себе сиротою, а мене паном; себе бiдною, а мене багатим; себе простою — теє-то як його — а мене возним; i рiшительний приговор учинила — що я їй, а она мнi не рiвня — теє-то як його.

      Выборный. А ви ж їй що?

      Возный. Я їй пояснил, що любов все равняєть.

      Выборный. А вона ж вам що?

      Возный. Що для мене благопристойнiє панночка,

Скачать книгу