За двома зайцями - Михайло Старицький

Скачать книгу

нельдзя: тут, понімаєте, делікатна матерія… Кахвюру, значить, нужно підстерегти і спроворить… Одне слово, не вашого розуму дєло!

      Хлопець. Що ж воно таке?

      Голохвостий. Інтрижка.

      Хлопець. Як?

      Степан. Та кинь його, ходім!

      Другі. А й справді! Чого з ним возжатись? Ну його к бісу! Рушай далі!

      Всі пішли.

      Вихід IV

      Голохвостий сам.

      Голохвостий. Дурні хахли! Ідіть здорові! Што значить проста мужва? Ніякого понятія нєту, ніякой делікатной хвантазії… так і пре! А вот у меня в галавє завсегди такий водеволь, што только мерсі, потому – образованний чоловєк! Да што, впрочем, про них?.. Годі, довольно! От як би Проні не пропустить! Шукаю: нігде нєту; чи не пройшла развє? Дак кудою ж пройтить їй, когда ми калавурим? Удивительне діло! Нужно подождати. Треба сьогодня на нейо рішительно налягти. Здається, я єй пондравился… Ну, да кому я не пондравлюсь? А вот, штоби Проні не випустить з рук, то необходимо. Багата: який дом, сад! А лавка, а дєнєг по скринях! Старого Сірка як струсну, то так і посипляться карбованці! Одна надія на її придане, бо іначе не можу поправити своїх ділов: такий скрут, хоч вішайся. Довгів стільки, як блох у курнику! З дому вийти удень страшно, щоб який жидюга не піймав, ей-богу, правда. Тут особенно Йоська єсть; дак таке уїдливе, кляте, што ніяким хвисоном його не обійдеш. Де здибав, то й давай гроші, то й давай! Ну, де ж я тобі візьму, коли немає! А він, дурний, одно: давай, та й годі, вертай, що брав! Ну, што он? Какоє понятіе імієт? Сказано, жид! А ти тікай, бо посадить – чиста напасть! Так і ховаюсь, і кручусь як муха в окропі: там у цилюрні уже посадив замість себе гарсона, та що з того? Цилюрня таки лопне! От як, дасть бог, на Проні женюсь, себто на її добрі та на її грошах, тоді я бритви через голову у Дніпро позакидаю, а заживу купцем первой гільдії, зав'ю такі моди алад'ябель! Тільки ж Проня й погана, як жаба… Та якби запустить пазури у її скриню, то ми при боці заведемо таке монпасьє, що тільки пальці облизуй! От би, приміром, ту дівчину, що коло Владимира ганяв! А-ах!

      Вихід V

      Голохвостий, Проня, Настя і Наталка.

      Голохвостий (зуздрівши),А ось і вони з кумпанією. Ну, Голохвостий, держись!

      Проня, Настя і Наталка мляво ідуть і прощаються з якимсь кавалером.

      Голохвостий. Як би ето підойти похвисоніще, щоб так зразу шиком і пройняти? (Пробує кланятись).Ні, не так… (Обсмикує одежу на собі),

      Проня (наближається; за нею подруги).Голохвастов, здається?

      Голохвостий (підліта).Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!

      Проня (манірно).Мерси, мусью! (До подруг).Таки дожидався: я нарочито проманіжила.

      Голохвостий. Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням! Хоч я і не знаю їх, но надєюсь, што ви не будете водить компанію лиш би з ким!

      Проня. Разумєеться. Єто маї близькі приятельки і сасіди.

      Голохвостий. Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.

      Настя. Мені здається, що ми десь стрічались.

      Голохвостий. Нічаво нєту вдивительного – міня знаєт увесь Київ чисто.

      Наталка. Невже?

      Голохвостий.

Скачать книгу