Сватання на Гончарівці - Григорій Квітка-Основ'яненко

Скачать книгу

знай своє.

      (Кандзюбе). Кажіть, а що таке?

      Кандзюба. А що? Дочка в вас є?

      Прокип и Одарка. Є, є!

      Кандзюба. Така, що треба годовати?

      Одарка. Хоч сьогодня віддавати.

      Кандзюба. Сина маю.

      Прокип и Одарка. Знаю.

      Кандзюба. Так віддайте!

      Одарка. Потурайте! Чи він нам рівня?

      Прокип. От і треба добувати. Та на вольну швидш чухрати. А де твоя гривня?

      Одарка (мужу). Відв’яжися, врагова дитина! (Кандзюбе).

      Усяк зна,

      Що в вашого сина

      Та клепки нема!

      Кандзюба.

      Що б то як?

      Одарка.

      Та так:

      Прибитий на цвіту,

      Кандзюба.

      Тю-тю!

      Та ще фіть-фіть!

      Ви діло тут кажіть:

      Чи віддасте?

      (С насмешкою).

      Чи нехай ще підросте?

      Мене ви не держіть.

      (Вместе)

      Кандзюба.

      А чому ж і не віддати?

      В нього всього є

      Прокип.

      Як же можна і віддати,

      Коли горілки він не п’є?

      Одарка.

      Як же можна і віддати?

      Дурний! Його всяк б’є.

      Кандзюба. Гай-гай! Товкуєте не. знать об чім! Горшка окропу не стоїть. Та хоч би і зовсім дурний був, так не узяв його кат, буде багатий після моєї смерті; аж розумній жінці за ним і добре буде. Слава тобі господи! Є великів пар, може, двадцятеро; ходимо у Крим за сіллю і за рибою на Дій і усякую хуру беремо, чи у Кирсон, чи у Водесу. Є й коров’ят з п’ятнадцятеро та овечат там чи дві сотні, чи й більш; батраків дома з десяток та при скотині на бразі скільки є. Буде чим орудовати; перепадатиме копійка. А мій же Стецько та не зовсім і дурний: він, собі на лихо, трошки непам’ятливий та нерозсудливий, та до сьома не налічить, та не зна, що руб, а що гривня; а то зовсім парень-друзяка. Та й яка нужда, що нічого не зна: жінка навчить і усьому товк дасть, та й буде панею жити. Коли схоче яке ремество держати, чи коцарювати, чи по-вашому бублейничати,…

      Прокип. Або й шинкарювати; і то діло дуже добре!

      Кандзюба. Та що захоче, то вже не піде до людей позичати. Нуте, чого тут думати? Так чи не так, так я піду до других; бачите, вже нерано.

      Одарка (с явным удовольствием слушала его). А що, Прокопе, як думаєш?

      Прокип. Ти думай, а я вже за тобою.

      Поют:

      Кандзюба.

      Так будьмо ж ми сватами!

      Одарка.

      Сьому ми раді сами.

      (Вместе)

      Кандзюба.

      Пришлю, пришлю людей,

      Свати мої любезні!

      Стецька свого пришлю.

      Прокип.

      Пришліть, пришліть людей,

      Ой сватушка любезний!

      Горілки накуплю.

      Одарка.

      Пришліть, пришліть людей,

      Ой сватушка любезний!

      Я хустку почеплю.

      Обнявшись приплясывают.

      Одарка. Е! тривайте лишень; ще треба дівки спитати, як-то вона ще скаже?

      Кандзюба.

Скачать книгу