LITMIR.BIZ

Скачать книгу

гайнує, програш покрива

      І плаче там, де слід було б радіти.

      46 А ці насильства – кривда Божества:

      Його відкинення, хула кричуща,

      Зневага до природи і єства.

      49 Тому-то смуга познача найвужча

      Тавром своїм Каорсу і Содом

      І всіх, кому мерзенна сила суща.

      52 Обман, що честь гидує ним, як злом,

      Можливий і до тих, хто йме нам віру,

      Й до тих, які не вірять нам цілком.

      55 А ще є способи вбивати щиру

      Любов природну, вдавшись до мерзот.

      Тож в другім колі мучать совість хиру

      58 Святош, що наживалися стокрот

      З підробок та шахрайства, симонії,

      Хабарництва та інших ще підлот.

      61 Любов обманом нищать лиходії

      Й ту, що природній додає добро

      І зроджує довірливі надії.

      64 Найменше з кіл є в той же час ядро

      Для всесвіту й престол для пана Діте,

      Там зрадників шматується нутро».

      67 І я: «Учителю, твоє розвите

      Пояснення висвітлює мені

      Цю прірву і населення в ній скрите.

      70 Але скажи: ті, хто вищить в багні,

      Хто в вихрі мчить, хто мерзне в зливі з тучі,

      Хто лається у марній метушні, —

      73 Чом обминули місто це палюче

      Раз Божий гнів над ними розітнувсь?

      І чом караються так нестерпуче?»

      76 І він мені: «Чого це так схибнувсь

      Твій, – мовив, – розум, може, понеслися

      Кудись думки й на інше він звернувсь?

      79 Згадай-но краще, з пам’яттю зберися,

      Що в «Етиці» твоїй було в рядку

      Про три образливі для неба риси:

      82 Нездержливість, злобливість та ярку

      Тваринність? Ще нездержливість на кару

      Заслужує порівняно легку.

      85 Розглянь-но істину цю, повну чару,

      І пригадай, – це саме призвело

      Ті грішні душі до важкого вдару, —

      88 Збагнеш, чом віковічне їх житло

      Не тут і чом на кару без докорів

      Їх Боже правосуддя прирекло».

      91 «О сонце, лікарю коротких зорів,

      Ти словом так вщасливлюєш мене,

      Що всю науку радо б я оспорив,

      94 Назад вернись, хай вузол розітне, —

      Сказав я, – мисль твоя, чому насподі

      Карається лихварство навісне?»

      97 «У філософському, – він мовив, – зводі

      Одне із місць пояснення дає,

      Що основним початком у природі

      100 Премудрість і мистецтво Божі є;

      Коли ж ти іншим віддасись наукам,

      Розгорнеш вчення «Фізики» своє,

      103 То взнаєш, що природним всім спонукам

      Мистецтво, ніби учень, вслід іде, —

      Отож воно є наче Божим внуком.

      106 Ти маєш знати, що Мойсей веде

      У книзі «Битія», що Бог не всує

      Їм двом довірив людство молоде.

      109 А в лихваря щось інше за мету є,

      Йде манівцями, крізь чагар та хмиз,

      Мистецтвом і природою гордує.

      112 Та час вже лаштуватись нам униз,

      Пливуть до обрію небесні Риби,

      Наблизився до Кавру сяйний Віз

      115 І видно шлях, що йде в камінні глиби».

      ПІСНЯ

Скачать книгу