Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей - Антін Мухарський

Скачать книгу

у запису хору й оркестру лунає вступна композиція:

      Вставай, країно рідная, вставай на смертний бой

      З комуно-шовіністами, з імперською ордой!

      Хай мова благородная з усіх усюд луна,

      Іде війна народная, культурная війна.

      Москви лихі запроданці не сміють нас повчать,

      Як нам творить історію, як думать, як співать!

      Хай мова благородная з усіх усюд луна,

      Іде війна народная, культурная війна.

      Хай згинуть усі сволочі, злочинці всіх мастей,

      Гнобителі-душителі українських ідей!

      Хай мова благородная з усіх усюд луна,

      Іде війна народная, культурная війна.

* * *

      4 липня 2012 року

      – Ти куда собрался? – дружина захопила мене зненацька в гардеробній кімнаті.

      – Під Український дім. Там люди гуртуються проти мовного закону Ківалова – Колесніченка…

      – Ти нікуда нє поєдєшь. Уже пєрвий час ночі. Завтра с утра дєтєй надо отвєзті в садік, потому что водітєль попросіл отгул…

      – Анжело, я поїду.

      – Будь ти проклятий со своєй рєволюцієй! Дебіл!

      Останнім часом у нас з дружиною все пішло шкереберть. Це сталося після того, як у моєму житті з’явився професор антропології Орест Лютий – дуже схожий на мене чоловік середніх років, у гуцульській крисані та окулярах. Вдягнений у незмінну білу сорочку з краваткою-метеликом, німецькі військові галіфе з підтяжками та міцні, начищені до блиску чоботи.

      – Проклятий «націонал-фашист»! – звично репетує дружина. – Што про тебя люді подумают, что ти сошьол с ума на старості лєт?

      – Мені не цікаво, що про мене подумають люди. Хай вони переймаються тим, що про них подумаю я, – закінчую зашнуровувати доктори «Мартінси», вдягаю чорну болоньєву куртку із вишитим черепом та логотипом Союзу Вольних Художників, – а особливо ті, про яких ти так турбуєшся. Всі ці Табачнікі-Нєдєльскіє, Вольнови-Окунскіє, Насті Рибчинські та Олі Сумські, з якими ти у Фейсбуці переписуєшся, всі ці Захарчєнкі, Азарови і Пшонки, на яких ти працюєш. Вся ця гламурна, безталанна ригіанальна наволоч.

      – Ця ригіанальна наволоч нам гроші платить і на корпоративи запрошує. Якби не вони, ми б уже давно від голоду померли! А хто дітей годувати буде? Доній твій? Чи Юля? Чи Луценко, які в тюрмі сидять? Сам там незабаром будеш!

      – Буду!

      – Сука! Чтоб я тєбя больше дома нє відєла! Вот єсли сєйчас уйдьош, можеш нє возвращаться.

      О пів на першу ночі чорний «Міцубісі Л-200», розмальований під махновську тачанку, з написом «Воля або смерть» позаду і номерними знаками «МАХНО», вирулює на Південний міст. За кілька хвилин я вже буду на Європейській площі.

      Шість років тому ми купили невеличкий новий будиночок на Осокорках. Узяли кредит у триста тисяч доларів і ось днями його виплатили. А ще побудували гостьовий будинок для няні та гостей, барбекю-хатку, невеликий басейн – райська місцина. Живемо з двома дочками дружини від першого

Скачать книгу