LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сходів до них спускалася літня жінка.

      – Стасю, що сталося? – сплеснула вона руками. – Чому ти так рано? Де Генрік? І хто цей молодий чоловік?

      – Мамо, не хвилюйся, зі мною вже все гаразд, – заспокоїла її дочка.

      – Вже гаразд? – перепитала мати. – А що було негаразд?

      – На мене напали хулігани.

      Почувши такі слова, пані однією рукою схопилася за голову, а другою за перила.

      – Мамо, не переживай. – підбігла до неї Стася. – Кажу ж, все гаразд. Мене врятував пан Теодор.

      Дівчина кинула поглядом на драгуна, від чого він почервонів.

      – А Генрік? – запитала мати.

      – О Генрік! Він втік перший.

      Мати випросталася, критично оглянула дочку, потім владним голосом покликала:

      – Аґнежко!

      Одразу ж з бокових дверей з’явилася покоївка.

      – Скажи панові адвокату, що я його прошу спуститися сюди.

      – Так, пані!

      Покоївка побігла виконувати наказ, а мати звернулася до дочки.

      – Стасю! Тобі потрібно переодягнутися. Ці волоцюги, напевне, не милися декілька днів. А пан Теодор почекає.

      – Добре, мамо! – відповіла Стася і, кинувши: – Я зараз! – побігла нагору.

      Майже одночасно з бокових дверей з’явився літній чоловік у довгому зеленому халаті. Він недовірливо подивився на Теодора і підійшов до дружини.

      – Що сталося, дорога?

      – Ти уявляєш, Каролю, на нашу Стасю напали якісь хулігани, а цей молодий чоловік врятував її. Уявляєш?

      – Чому не уявляю, – спокійно відповів чоловік. – Мене дивує, що це сталося лише сьогодні. З усім тим… Молодий чоловіче, ми з дружиною безмежно вдячні вам за цей ваш вчинок. Можу я дізнатися, хто ви?

      – Теодор Засмужний! – Драгун клацнув підборами, від чого дзенькнули шпори.

      – Сподіваюся, пан є поляк?

      На це запитання Теодор не чекав. Він гарячково розмірковував, що йому відповісти: збрехати і, судячи з усього, не зашкодити Стасі чи сказати правду.

      – Ні, пане адвокат, я – українець!

      У кімнаті щось змінилося. Блаженна усмішка вмить зникла з обличчя жінки, адвокат одразу зробився байдужим. Він переглянувся з дружиною.

      – Ми вдячні вам за порятунок дочки, – повторив він.

      З цими словами чоловік вийняв з кишені туго набитий гаманець.

      – Скажіть, скільки ми вам винні?

      Кров вдарила Теодорові в обличчя, але він швидко опанував себе.

      – А у скільки ви оцінили б честь своєї дочки? – жорстко запитав він.

      – Не вам говорити про честь польки! – гордо сказала мати.

      – Повірте, пані, коли ваша дочка звала на допомогу, вона кликала не поляка, а будь-кого. І я рятував не польку, а просто дівчину, яка потрапила в біду. А щодо поляків і честі… Супутник пані Стасі, поляк, втік, і, до слова, нападники також були поляками. Тому, пане адвокат, не трудіться: Стасю я врятував безплатно. Маю честь!

      Він знову клацнув підборами, різко повернувся і покинув квартиру. Лише за дверима відчув, як йому погано, неначе

Скачать книгу