LITMIR.BIZ

      Спочатку був Хаос; він повивав світи.

      Де Час і Просторінь котились, як тумани,

      А потім виросли сини Землі, Титани,

      І – впали; вкрив їх Стікс у царстві мертвоти.

      Від блискавок ефір горів, але знайти

      Весна не вміла сонць, що світло ллють рахманне,

      І Літа не було, лиш рівне й ненастанне

      Текло безчасся днів – без цвіту, без мети.

      Боги, не знаючи ні сміху, ні забави,

      Були ще дикими; але мужська роса

       Із неба пролилась на море кучеряве;