LITMIR.BIZ

Скачать книгу

та терличем лякає.

      Люблю старого. Таж якби не вiн,

      давно б уже не стало сього дуба,

      що стiльки бачив наших рад, i танцiв,

      i лiсових великих таємниць.

      Вже нiмцi мiряли його, навколо

      втрьох постававши, обсягли руками –

      i ледве що стiкло. Давали грошi –

      таляри битi, людям дуже милi,

      та дядько Лев заклявся на життя,

      що дуба вiн повiк не дасть рубати.

      Тодi ж i я на бороду заклявся,

      що дядько Лев i вся його рiдня

      повiк безпечнi будуть в сьому лiсi.

      Русалка Овва! А батько мiй їх всiх потопить!

      Лісовик Нехай не важиться! Бо завалю

      все озеро гнилим торiшнiм листом!

      Русалка Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!

      (Зникає в озерi.)

      Лiсовик, щось воркочучи, закурює люльку, сiвши на заваленому деревi. З очеретiв чутно голос сопiлки (мелодiї № 1, 2, 3, 4), нiжний, кучерявий, i як вiн розвивається, так розвивається все в лiсi. Спочатку на вербi та вiльхах замайорiли сережки, потiм береза листом залепетала. На озерi розкрились лiлеї бiлi i зазолотiли квiтки на лататтi. Дика рожа появляє нiжнi пуп’янки.

      З-за стовбура старої розщепленої верби, пiвусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах.

      Мавка Ох, як я довго спала!

      Лісовик Довго, дочко!

      Вже й сон-трава перецвiтати стала.

      От-от зозулька маслечко сколотить,

      в червонi черевички убереться

      i людям одмiрятиме лiта.

      Вже з вирiю поприлiтали гостi.

      Он жовтими пушинками вже плавлють

      на чистiм плесi каченятка дикi.

      Мавка А хто мене збудив?

      Лісовик Либонь, весна.

      Мавка Весна ще так нiколи не спiвала,

      як отепер. Чи то менi так снилось?

      Лукаш знов грає (мелодiя № 5).

      Нi… стiй… Ба! чуєш?.. То весна спiває?

      Лукаш грає мелодiю № 5, тiльки ближче.

      Лісовик Та нi, то хлопець на сопiлцi грає.

      Мавка Який? Невже се «Той, що греблi рве»?

      От я не сподiвалася вiд нього!

      Лісовик Нi, людський хлопець, дядька Лева небiж,

      Лукаш на ймення.

      Мавка Я його не знаю.

      Лісовик Бо вiн уперше тута. Вiн здалека,

      не з сих лiсiв, а з тих борiв соснових,

      де наша баба любить зимувати;

      осиротiв вiн з матiр’ю-вдовою,

      то дядько Лев прийняв обох до себе…

      Мавка Хотiла б я побачити його.

      Лісовик Та нащо вiн тобi?

      Мавка Вiн, певне, гарний!

      Лісовик Не задивляйся ти на хлопцiв людських.

      Се лiсовим дiвчатам небезпечно…

      Мавка Який-бо ти, дiдусю, став суворий!

      Се ти мене отак держати будеш,

      як Водяник Русалку?

      Лісовик Нi, дитинко,

      я не держу тебе. То Водяник

      в драговинi цупкiй привик одвiку

      усе живе засмоктувати. Я

      звик волю шанувати. Грайся з вiтром,

      жартуй iз Перелесником, як хочеш,

      всю силу лiсову i водяну,

      гiрську й повiтряну приваб до себе,

      але

Скачать книгу