Риб’ячі діти - Євген Положій

Скачать книгу

і похмурі люди – то все, здавалося, лише віддзеркалення її настрою, зіпсованого, та ні, не зіпсованого – просто каменюка, Кам’яна могила замість серця, замість душі, та і вся вона – наче та велика скіфська баба; і якщо залишилося від неї що живого, то це короткі тонкі швидкі пальці, які звично міцно тримають лижну палку та спеціальний гак, за допомогою яких перевертають собачі трупи, а потім, із точністю руху планет у галактиці, вистукують на калькуляторі цифри і поправляють довге чорне волосся, яке час від часу вислизає з-під шовкової хустки; і великі сірі очі, що діловим зосередженим поглядом рахують лапи, вуха, хвости, голови. Руки і очі залишились жити, тому що звикли працювати; але в тонких дамських шкіряних рукавичках руки мерзнуть, а з очей по щоках темним рівчачком туші течуть сльози. Ірина Василівна не жаліє собак, ні. Рахування мертвих тварин – її щоденна буденна робота протягом останніх чотирьох років, тож видом дохлих псів її не збентежити. Не можна сказати, що вона не любить тварин, але треба розуміти: пси живі й пси мертві – то різні суб’єкти буття і небуття. Пси живі – це джерело радості і турботи, дружби і відданості, живі пси вірно служать людям, а пси мертві – то є пси мертві, бродячі мертві пси, просто кількість трупів, яка переходить в цифри, норми, зарплатні, премії, тобто звичайна бухгалтерія, яка в кінці року стає статистикою із додатковими виплатами.

      Трупи собак, звезені собаколовами у міжсвяткові дні, звалені в буцегарні великими купами. Ірина Ковтун багато чула про цю зграю, що довго тримала в страху Чотирнадцятий мікрорайон, чи не кожного дня до травмопункту зверталися звідти постраждалі – собаки наче оскаженіли і нападали на всіх підряд, але перед святами бригада не збиралася виїжджати на роботу – доплат їм не обіцяли, а всі інші резони – виключно суцільна лірика не для комунальних службовців. Краплею, що переповнила склянку, став випадок на Новий рік, коли зграя ледь не загризла двох маленьких хлопчаків трьох та п’яти років. У результаті меншому наклали п’ять швів на руку, а старшому зашивали мало не все обличчя; Ірина Василівна бачила цей репортаж по місцевому телебаченню. Та навіть такий прикрий випадок не зрушив би нікого з місця, аби родичами одного з постраждалих малюків не виявилися дуже серйозні люди, і на мера як слід не натиснули зверху. В результаті проміжок між Новим роком і Різдвом вся бригада, замість того, щоб перебувати в прекрасному і неповторному запої, ганялася окраїнами міста за собачою зграєю. Певне, саме тому вони і вбиті з такою жорстокістю – у здоровенного пса, очевидно, вожака, що ледь не відкусив малюку руку, наприклад, немає голови. А чимала купа з кількох псів у дальнім куті буцегарні навіть для досвідченого спеціаліста виглядає неприємно: зверху лежить маленьке сіре волохате собача, схоже на мочалку, з роздертим животом, беззахисно-рожевим непотребом звисають кишки; очевидно, хтось поспішав і гаком необережно підібрав здобич, хоча насправді Ірина Василівна знала, чиїх то рук жорстока справа. Є в бригаді люди з такими схильностями – роздерти, примусити тварину

Скачать книгу