ТОП просматриваемых книг сайта:
Шенгенська історія. Литовський роман. Андрей Курков
Читать онлайн.Название Шенгенська історія. Литовський роман
Год выпуска 2016
isbn
Автор произведения Андрей Курков
Издательство OMIKO
Господар кав’ярні, смаглявий, схожий на турка або тунісця, підійшов, запропонував повечеряти. Курка з картоплею за три дев’яносто дев’ять. Клаудіюс ввічливо відмовився. У цей час дуже до речі в заклад зайшли кілька будівельників у синіх забруднених фарбою комбінезонах. Господар заметушився коло них.
Удома Клаудіюс розповів Інґриді про поляка, про те, як переконливо збрехав йому про її вагітність. Дівчина усміхнулася якось недобре, неприємно.
– А може, ти справді вагітна? – обережно спитав він.
– Я? І не сподівайся! Ось купиш будинок або квартиру, роботу постійну знайдеш, тоді можна буде і помріяти!
Останні слова вона вимовила майже ніжно, чим заспокоїла Клаудіюса.
Правда, мрії про купівлю будинку і постійну роботу тут же занурили його в роздуми. А Інґрида тим часом витягла з кишені джинсів п’ятдесят фунтів і помахала банкнотою в повітрі.
– Звідкіля? – здивувався Клаудіюс.
– Я сьогодні фотомоделлю працювала.
– Таня?
Інґрида кивнула.
– Не бійся, не роздягалася! Перукарню рекламувала.
Клаудіюс зі сумнівом підняв погляд на її волосся. Ніякої зачіски, нічого нового – просто волосся до плечей, та й усе. Все, як завжди.
– Навпаки, – пояснила Інґрида. – Мене фотографували кудлатою, а завтра зроблять зачіску і знову сфотографують. Ну, щоб дві фотографії на вітрині: до і після.
– Це добре, – абстрактно і сумно промовив Клаудіюс. – Так вони і жили…
– А що тебе не влаштовує? – здивувалася Інґрида.
– Відсутність родинного затишку, – зізнався він.
– Мене також це не влаштовує. Але все – в твоїх руках!
– Давай вип’ємо чаю! – запропонував Клаудіюс.
– Давай! – погодилася Інґрида.
Вони тільки зібралися вийти з кімнати, як відчинилися двері сусідів, і парочка, розмовляючи на ходу угорською, зайшла на кухню.
– Хто не встиг, той запізнився, – засмучено промовила Інґрида.
– Може, вони швидко? – Клаудіюс кинув на подругу підбадьорливий погляд. – Давай зачекаємо!
– Давай, – Інґрида кивнула.
Розділ 24. Анікщяй
До полудня радіо в машині пообіцяло снігопад, але ця обіцянка викликала в Ренати лише посмішку. Небо над Анікщяєм світилося дивовижною блакиттю, дерева підступали до дороги і стояли нерухомо. Сніг виблискував так, що хотілося залишити машину на узбіччі та пробігтися по ньому, дослухаючись, як хрумтить його підмерзла і обвітрена нижніми вітрами кірка. А ще краще було б пробігтися по снігу удвох із Вітасом, узявшись за руки. Пробігтися і відчути на щоках колючий і бадьорливий морозець! Але Вітас приїде тільки за кілька днів. У нього залишилися в Каунасі незавершені справи, та й квартирантів він знайшов примхливих. Вони йому цілий список написали, що він має ще в квартиру купити, щоб