LITMIR.BIZ

Скачать книгу

не можна, ми загинемо! – стояв на своєму льотчик.

      Ще постріл. Куди той клятий письменник стріляв? Хоч би літак не пошкодив!

      – Спокійно! Я беру праворуч, беру! – прокричав льотчик, якого другий постріл, мабуть, переконав. – Уже взяв! Тільки мушу попередити, що там нас чекає смерть!

      – Зменш висоту. Лети понад лісом, якомога нижче, – наказав Бар-Кончалаба. – І навіть не думайте рипатися, бо пристрелю! Обох! Мені втрачати нема чого!

      – Що ти замислив? – спитала Понамка.

      – Дещо! Зараз завезете мене, а потім летіть, куди захочете!

      – Як довго летіти? – спитав льотчик.

      – За моїми розрахунками десь півгодини.

      – У нас не вистачить пального на зворотній шлях, – крикнув льотчик.

      – Вистачить. А як ні, то сядеш у паничів, заправитесь там.

      – Вони більше не приймають літаки!

      – Поменше патякай, лети! – наказав Бар-Кончалаба.

      Я тільки чув ці крики, нічого не бачив, бо очі заливало щось темне і тепле, у голові гуло. Я став рачки, витер очі рукою, трохи роздивився. Ага, онде стояв Бар-Кончалаба у дверях кабіни, він наставив пістолет на пілота. Мені запаморочилося в голові, і я сів, підігнувши коліна.

      – Слухай, там же немає летовища, я не зможу приземлитися, – сказав пілот.

      – А мені і не треба, у мене є парашут, – зареготав Бар-Кончалаба.

      – Парашут несправний. З ним не можна стрибати. Давай повернемо назад, – запропонував льотчик.

      – Не бреши, парашут я перевірив, він у робочому стані. Летимо.

      – Що ти зробив з Красею? – спитала Понамка.

      – Трохи пригостив по голові. Він живий, не хвилюйся.

      – Навіщо ти чекав нас, щоб полетіти сюди, чому не полетів сам?

      – Бо думав, що ніхто не погодиться. Льотчики – забобонні люди, їх важко переконати. А тут ви з’явилися і все вирішили! – Бар-Кончалаба зареготав.

      – Там дійсно небезпечно! – дратувався пілот.

      – Тримайся якомога нижче, і тоді у вас буде шанс врятуватися! – наказав письменник.

      – У нас, а в тебе? – спитала Понамка.

      – За мене не хвилюйся!

      – Ти просто вистрибнеш? А що далі, куди ти підеш?

      – Чула щось про Райгород? – хрипко сказав Бар-Кончалаба.

      – Райгород? Що це?

      – Місто для героїв, де вони отримують вічне життя і рай. Ось я туди.

      – Що за маячня? – скривилася Понамка, яка була не схильна до метафізики.

      – Не маячня!

      – Ти віриш у рай? – Понамка зареготала.

      – Ще раз засмієшся, і я тебе пристрелю, – крикнув ображений Бар-Кончалаба.

      – Чорт, мужик, ми ж там всі загинемо! Туди пацани на винищувачах боялися літати, а не те що на цій шкарбанці! – закричав льотчик, який, судячи з голосу, дійсно дуже хвилювався. – Нам кранти!

      – Не панікуй! Тримайся нижче, тільки за дерева не зачепись. Коли я вистрибну, розвернешся і повний вперед. У вас дуже хороші шанси врятуватися.

      – Слухай, а можна і мені у той Райгород? – несподівано спитала Понамка.

      – Що? –

Скачать книгу