LITMIR.BIZ

Скачать книгу

навіщо нам помічений компаньйон. – розводячи руками, Вадим звернувся до Гарника. – Чи може я не правий?

      Степан пропустив повз вуха цю репліку.

      – Ну що, не будемо гаяти часу. Ідемо у парк і знайдемо собі десь затишне місце, щоб можна було спокійно усе обсудити. – запропонував він.

      Влітку у гарну сонячну погоду, а в цей день вона саме такою і була, затишне місце для конфіденційної розмови у парку не так просто знайти. За ніч вітер порозганяв хмари, золотисте сонечко, посилаючи на землю свої гарячі промені, відпрацьовувало тепер і за день вчорашній і за день нинішній. Люди, неначе бджоли з вулика, виринули зі своїх домівок, щоб нарешті насолодитися усі принадами літа. У парку було досить гамірно. Але хто стукає, тому відчиняють. Хто шукає, той все ж таки знаходить.

      Зі Східного масиву до Співочого поля простягалися дві паралельні доріжки, якими і найчастіше користувалися тернополяни. А от ці дві доріжки з’єднувала ще одна невеличка алея, на якій була лише одна-єдина лавочка.

      Закохані пари завжди обирали собі це малолюдне місце для поцілунків, однак цього разу Гарник з товаришами встигли першими тут отаборитися.

      Степан, як і належить лідеру, розташувався по центру. Праворуч від нього, його «права рука» Вадим Каратаєв. Лесику ж залишилося місце з лівого боку від організатора майбутнього пограбування.

      Вмостившись на лавочці, Гарник відчинив свою барсетку і витряс звідти кілька аркушів паперу, зіпсованих якимись поки що не зрозумілими для Лесика та Каратаєва кресленнями. Також дістав звідти і трішечки уже потерту карту доріг Західної України. Однак, пояснювати суть цих креслень організатор поки що не став.

      – Значить так, – мовив Гарник і почергово, спочатку Лесика, а потім Каратаєва, зміряв уважним поглядом. Переконавшись, що друзі готові його слухати, продовжив. – Перше, що нам потрібно для виконання запланованого – це надійний транспортний засіб для швидкого пересування. У кого які пропозиції?

      – Ну-у-у, – занукав Каратаєв. – по транспорту, то це ти в нас майстер.

      – Краще від тебе тут ніхто нічого не придумає. – додав Лесик і залишився задоволеним від того, що вдало вставив своїх п’ять копійок.

      – Гаразд, спасибі за довіру. – Гарнику сподобався початок розмови. – У нашому ділі простота – запорука успіху. Тому в даному випадку не буду вигадувати чогось екстраординарного. Моя пропозиція проста – за день, ну максимум за два дні до проведення операції з захоплення погано охоронюваної готівки, пропоную викрасти у Тернополі якийсь не надто старенький, але надійний автомобіль. Наприклад, «Жигулі». І в очі не кидається, і машина не така вже й кепська.

      – Заперечень немає. Це ми зробимо. – приобіцяв Каратаєв.

      – Заперечень немає, але є зауваження. – Лесику не надто сподобалася ідея з викраденням автівки. Якось Гарник за такі справи уже ледь не загримів за грати. Про це він вирішив йому і натякнути. – А чи не боїшся ти, що твій ідеальний план по викраденню півмільйона гривень може прогоріти тільки через

Скачать книгу