LITMIR.BIZ

Скачать книгу

здорового сина та спадкоємця менш ніж за рік зміцнило сім’ю та сповнило націю радісними почуттями. Принц Чарльз з’явився на світ 14 листопада 1948 року, а принцеса Анна – менш ніж через два роки – «небесні маленькі істоти», за словами їхньої бабусі. Родина любила їх безмірно, вони підбадьорювали їх більше, ніж це можна було висловити. «Щиро дякую, що дозволили їм народитися», – писала мати Єлизавети.

      На початку 1951 року саме бабуся та дідусь опікувалися малолітніми принцом і принцесою в апартаментах Віндзорського замку, бо їхня мати перебувала за кордоном, насолоджуючись життям без жорстких обмежень королівського етикету. Морська служба, яку і Філіп, і Палац вважали за потрібне продовжувати, привела подружжя на середземноморський острів Мальта. Тим часом Єлизавета занурилася у звичайні для такого місця справи. Майже рік вона мала змогу просто засмагати й плавати, керувати автомобілем і що десять днів відвідувати перукарню Тоні в Шемі, де також пропонували шампунь за шість шилінгів та різні косметичні засоби.

      Суботніми вечорами принцеса та герцог приєднувались до інших пар, які відвідували танцювальний зал готелю «Феніція». Тут Філіп насолоджувався Дюком Еллінгтоном («Сідайте у поїзд “А”»), а Єлизавета досить успішно пробувала себе в самбі. Тож не дивно, що вже в Балморалі подружжя навчилося майстерно танцювати шотландський ріл. «Вони були такими розслабленими й вільними, приходили та їхали, коли заманеться, – згадував про мальтійський період Джон Дін, камердинер Філіпа. – Гадаю, це був їхній найщасливіший час».

      Тим часом Філіп реалізував свої давні амбіції на капітанській посаді. Після кількох місяців служби першим лейтенантом на кораблі Її Величності під назвою Chequers, есмінці класу «С», йому було передано командування кораблем Її Величності Magpie, фрегатом в британському – все ще великому – середземноморському флоті. «Герцог», як його називали поза очі, незабаром вразив екіпаж своїми навичками моряка, фахово керуючи кораблем. Філіп чітко дав зрозуміти своїм людям, що ніколи не використовуватиме тут королівські титули, та ще більше вразив їх тоді, коли, роздягнувшись до пояса, сів веслувати на одному з вельботів фрегата й привів свою команду до перемоги в щорічній регаті. Тоді Magpie виграла шість із десяти перегонів на човні.

      У лютому 1951 року герцог та його дружина, часті гості корабля, вже навчалися подружньому життю з дітьми – тепер малята жили з батьками.

      Проте здоров’я Георга VI погіршувалося. На відкритті лондонської виставки «Фестиваль Британії» в травні 1951 року 55-річний король мав вигляд значно старшого за свої роки, ба більше – через черговий напад йому довелося залишити зібрання. Рентген показав затемнення на лівій легені, яке лікарі кваліфікували як «пневмоніт» – менш важку форму пневмонії, що лікується за допомогою ін’єкцій пеніциліну. Король був слухняним пацієнтом, ретельно фіксував свої симптоми, щоб допомогти лікарям правильно призначати процедури. Особливо шанував король лікаря-гомеопата

Скачать книгу