LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Ти знаєш, все глухо. Жодних зачіпок, – повела плечима.

      Ще раніше Власта вирішила не вдаватися у подробиці. Не розповідати ж дитині про частину трупа, яку сьогодні доставили до міськвідділу.

      – Єгор би щось знайшов. Неодмінно. Якби то він брався за справу. Він був крутий.

      – Знаю, сонце, – Власта обійняла доньку за плечі. – Він крутий.

      Обійнявшись, вони посиділи мовчки кілька хвилин, кожна думаючи про своє.

      – Може, сходимо у цирк? Бачила рекламу – скоро до міста приїжджає.

      – Мам, я тобі казала, я не ходитиму до цирку, у якому використовують тварин. Інша річ – ті, де самі люди виконують усі трюки, як «Цирк дю Солей»[8]. Ось це – я розумію. Ось це – цирк.

      – Вони ніколи не приїдуть до Рівного, – мовила Власта, водночас думаючи про те, що ставлення до цирку – ще одна річ, яку Катя перейняла від Єгора.

      «Не думала я, що він настільки вплине на її життя».

      – Зате у нашому місті є трупа, яка вирішила їх наслідувати, – у них круті номери й вони не використовують тварин. Здається, вони назвалися «Соломон» чи щось таке. Колись вони неодмінно прославляться на увесь світ.

      – До них можна приходити на виступ?

      – Вони влаштовують вуличні виступи, коли їм заманеться. Треба потрапити.

      – Чесно кажучи, не надто уявляю цирк без тварин.

      – У тебе застаріле мислення, мам.

      – Ну, гаразд, якось сходимо, – примирливо сказала. – Ти не хочеш приглушити світло? – Катя «завелася» і Власта розсудливо вирішила змінити тему. – У тебе всі лампи горять. Не занадто яскраво? Особливо для пори, коли час лягати?

      Катя насупилася, тож Власта й тут вирішила не наполягати. Зрештою, яскраве світло – ще одна звичка Єгора. Коли він відчував брак світла, очі й голова починали боліти, він гірше бачив.

      – Ви знову посварилися з Артемом?

      – Ні, – здивувалася Власта доньчиним здогадам. – Чому ти так вирішила?

      – Ви часто сваритеся. Не хочеш розповісти, що між вами відбувається?

      – Катю, у нас все добре. Справді, – й, аби чимшвидше змінити тему, Власта мовила: – Нам потрібно нарешті прикріпити москітну сітку на твоє вікно, – кивнула у бік відчиненого вікна.

      – Ми могли б залишити стару, – байдуже зауважила донька.

      – Ту, яку подер Маркіз, коли ганявся за метеликом, що невідомо звідки тут узявся? – Власта промовила це з роздратуванням, однак одразу змусила себе заспокоїтися й усміхнутися.

      «Тільки чергової суперечки з Катею мені не вистачало.»

      Патрульна прибрала з доньчиного чола неслухняне світле пасмо. На мить відволіклася, замислившись про те, якою стала її дитина. Катя щосили намагалася виглядати по-дорослому: щоранку старанно наносила макіяж, часто змінювала одяг, обмінюючись із подружками спідницями, футболками абощо, продумувала прикраси до створеного образу, проте обличчя її й досі було дитячим. Власта усміхнулася, милуючись малόю.

      – Ну, гаразд, – зітхнула патрульна. – Піду, перекушу. Складеш

Скачать книгу