LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Покоївка у білому очіпку присіла в кніксені. Корецька зробила крок вперед і теж вклонилась. Не наважуючись підняти голови, вона прислухалась до звуків – чи є хтось в кімнаті. Нарешті почулись стрімкі кроки:

      – Підводьтесь і ходіть за мною.

      Анна пішла слідом за жінкою з рівною спиною у червоній сукні з високим стоячим мереживним коміром-ребато. Таким величезним, що за ним не було видно голови власниці. Пані зайшла в іншу залу, якою розливалось пташине щебетання. У клітці біля вікна заливався яскраво-жовтий кенар.

      – Я саме годую мою пташку, – жінка взяла у тонкі пальці дольку розрізаного яблука і піднесла до грат. Пернате створіння радісно підстрибнуло на перекладині і стало розгойдуватись, намагаючись схопити солодощі. Господарка усміхалась. «В неї справді довгий ніс. Раніше не помічала, бо ніколи так близько до неї не стояла» – подумала Корецька. Волосся худорлявої і стрункої Урсули було підняте догори – справжню вавилонську башту створювали на голові її руді кучері.

      – Бачите, грається! – жінка зиркнула на княгиню карима очима, і кругле підборіддя її розпливлось у посмішці.

      – Він один у клітці? – намагалась розпочати розмову княгиня.

      – Коли вони в парі, то не співають. Так само і люди. Співають, коли вільні, – жінка в червоному зареготала, засвітивши міцні великі зуби.

      – Дуже гарний колір. Такий яскравий… – Корецька, розпитуючи про пташку, спробувала улестити королівську фаворитку.

      – Однак неприродній. Кажуть, їх такими створили люди, а не Господь. Перші пташки з’явились в Іспанії. До містечка, де жили мої батьки, їх привозили купці. Я ходила на ринок і спостерігала за ними. Але ми не могли дозволити собі купити їх. Тепер я можу їх придбати, але не можу собі дозволити піти на ринок. У всього є своя ціна.

      Урсула витерла руки білим рушником і присіла в кріслі, що стояло неподалік. Навпроти був невисокий стілець.

      – Сідайте, княгине.

      Але Корецька лишилась стояти. «Не пристало шляхтичці сидіти нижче за королівську коханку» – промайнуло в голові княгині. Урсула ж зробила вигляд, що не помітила обурення Корецької. Вона плеснула в долоні і в кімнату просочилась покоївка.

      – Принесіть княгині крісло, – звеліла господарка і втулилась своїми темними очами у гостю. – Я знаю, про що ви будете мене просити. Вас бентежать Ружинські. Але й Корецькі теж не ликом шиті. Може, я грубо кажу, але це правда. Якщо ви вважаєте, що король не знає про ваші наїзди та пограбування, ви помиляєтесь. Він все знає. – Жінка в червоному потягнулась за яблуком саме в ту мить, коли челядниці занесли важке дерев’яне крісло в кімнату. Корецька ж відчувала, що стоїть не у залі королівського палацу, а в крижаній воді в ополонці. Її пальці тремтіли – чи то від обурення, а чи від страху. Урсула дорікала їй, Корецькій! Але будь-який опір може завершитись скандалом і принести її роду ганьбу. Служки поставили крісло і княгиня присіла, тримаючи руки перед собою. Щойно дівчата в очіпках вийшли,

Скачать книгу