LITMIR.BIZ

Скачать книгу

хтось очолювати, – була просто непривабливою старою пані, яку можна було б легко переплутати зі старим паном, якби не залізно-сіре волосся, туго зав’язане ззаду, а не розпущене в традиційному чоловічому стилі.

      Тревіз привабливо всміхнувся. Хоч би як його літня опонентка не старалася зробити епітет «хлопчисько» образливим, цей конкретний «хлопчисько» мав над нею перевагу – молодість і гарний вигляд – і добре це усвідомлював.

      Він сказав:

      – Ваша правда. Мені тридцять два, і тому я хлопчисько, якщо можна так висловитися. І я депутат, тож за фахом легкодумний. Першої умови уникнути неможливо. А щодо другої можу лише сказати, що мені шкода.

      – Ви розумієте, що накоїли? Не стійте тут і не вправляйтеся в дотепності. Сядьте. Увімкніть свої мізки, якщо можете, і дайте мені раціональну відповідь.

      – Я розумію, що накоїв. Я сказав правду так, як я її розумію.

      – І саме цього дня ви намагаєтеся кинути мені нею виклик? Цього самого дня, коли мій авторитет такий, що я змогла викинути вас із зали засідань, заарештувати і ніхто й не наважився висловити протест?

      – Рада відсапається й запротестує. Можливо, вони вже протестують. І вони прислухаються до мене ще уважніше через ті утиски, яким ви мене піддаєте.

      – Ніхто вас не слухатиме, бо якщо ви й далі робитимете те, що робите, я й далі ставитимуся до вас як до зрадника на всіх законних підставах.

      – Тоді мені доведеться постати перед судом… Це буде день моєї слави.

      – Не розраховуйте на це. Надзвичайні повноваження мера величезні, хоча їх і рідко застосовують.

      – На яких підставах ви оголосите надзвичайний стан?

      – Я вигадаю підстави. У мене ще достатньо винахідливості, а вдатися до політичного ризику я не боюся. Не тисніть на мене, юначе. Або укладемо угоду тут, або ви вже ніколи не будете вільним. Вас ув’язнять на решту вашого життя. Це я вам гарантую.

      Вони дивилися одне на одного: Бранно – у сірому, Тревіз – у відтінках коричневого.

      Тревіз запитав:

      – Яку саме угоду?

      – Ага, вам уже цікаво. Оце краще. Тепер ми можемо почати розмову замість конфронтації. Які ваші погляди?

      – Ви їх добре знаєте. Ви ж повзали для того в грязюці разом з депутатом Компором, чи не так?

      – Я хочу почути їх від вас у світлі того, що криза Селдона щойно минула.

      – Дуже добре, якщо ви хочете саме цього… пані мер! – Він ледве не бовкнув «стара». – Зображення Селдона говорило надто точні речі, до неможливості точні, хоча йому вже п’ятсот років. Гадаю, що це вже він з’являється увосьме. Іноді почути його було нікому. Принаймні раз, за часів Індбура ІІІ, те, що йому довелося говорити, абсолютно не узгоджувалося з реальністю – але ж це був час Мула, чи не так? Проте коли, у будь-якому із цих випадків, Селдон був такий точний, як нині?

      Тревіз дозволив собі невеличку посмішку.

      – А ніколи до того, пані мер, якщо взяти наші хроніки, Селдонові не вдавалося описати ситуацію аж так досконало, у всіх її найдрібніших деталях.

      Бранно сказала:

      – Отже,

Скачать книгу