LITMIR.BIZ

Скачать книгу

схоже. Чи часто ви з ним бачилися опісля?

      – Ну, досить часто. Він запрошував мене на вечірки й таке інше. Там було вельми весело.

      – Проте сам він вам не подобався?

      – Ні, він здавався мені моторошним.

      – Але у вас не було жодних особливих причин боятися його? – обережно запитав Баттл.

      Енн Мередіт звела на суперінтенданта свої широко розплющені ясні очі.

      – Особливих причин? Та ні.

      – Гаразд. Тоді перейдімо до сьогоднішнього вечора. Чи ви взагалі вставали сьогодні з-за столу?

      – Гадаю, що ні. Ой, так. Здається, разочок вставала. Я обійшла стіл, щоб поглянути на карти інших гравців.

      – І після того більше не підводилися?

      – Не підводилася.

      – Ви в цьому абсолютно впевнені, міс Мередіт?

      Щоки дівчини несподівано залилися рум’янцем.

      – Ой, ні, здається, я ще раз пройшлася кімнатою.

      – Гаразд. Ви мені пробачте, міс Мередіт, але спробуйте говорити правду. Я розумію, що ви на нервах, а коли люди хвилюються, то… то буває так, що видають бажане за дійсне. Але з цього ніколи не виходить нічого хорошого. Отже, ви таки пройшлися кімнатою. Чи підходили ви до містера Шайтани?

      Дівчина помовчала з хвилю, а тоді сказала:

      – Чесно… я чесно не пам’ятаю.

      – Ну добре, тоді не будемо відкидати такої можливості. Чи відомо вам щось про трьох інших гостей?

      Вона похитала головою.

      – Я ніколи раніше не бачила нікого з них.

      – А що ви думаєте про них? Хто міг би бути вбивцею?

      – Я не можу в це повірити. Просто не можу повірити. Це точно не міг бути майор Деспард. Та й лікар теж не міг цього зробити. Зрештою, лікарі можуть придумати набагато простіші способи когось убити. За допомогою якихось ліків чи ще чогось такого.

      – Отже, ви вважаєте, це могла бути місіс Лоррімер.

      – О ні, ні. Я так зовсім не вважаю. Я впевнена, що вона цього ніколи не зробила б. Вона така мила, і з нею було так приємно грати в бридж. Місіс Лоррімер грає пречудово, а втім, біля неї якось спокійно, і вона ніколи не вказує іншим на їхні помилки.

      – Проте ви назвали її насамкінець, – продовжив Баттл.

      – Тільки тому, що такий метод убивства здається мені радше жіночим.

      Суперінтендант укотре провернув свій фокус зі знаряддям убивства, від чого Енн Мередіт аж відсахнулася назад.

      – Боже, який жах. Я маю його взяти?

      – Якщо не важко.

      Він спостерігав за дівчиною, коли та боязко взяла стилет у руки, а на її обличчі з’явився вираз відрази.

      – І от цією крихітною річчю… цією малюсінькою…

      – Яка проходить тілом, як ніж маслом, – додав Баттл, смакуючи кожне слово. – Навіть дитина справилася б із цим.

      – Тобто… – Дівчина втупила в нього свої широчезні перелякані очі. – Тобто ви хочете сказати, що це могла зробити я? Але я цього не робила! Навіщо мені його вбивати?

      – Це питання, з яким ми хотіли б розібратися, – відповів поліціянт. – Який мотив? Чому комусь потрібно було вбивати Шайтану? Звісно, він був колоритним персонажем, але, наскільки

Скачать книгу