LITMIR.BIZ

      – Так і розтовстіти можна, – хихикнув Барсик.

      Всі подивилися на Барсика.

      – Деякі і тут не голодують, – ввічливо зауважив Колько.

      – А у Нічки там є друзі? – поцікавився кіт. – Або вона весь час на чергуванні?

      – Там друзі ослик, кіт Шустрик, його мама Шуня! – радісно згадував Річі.

      – Ослик? В селі? – здивувався Барсик. – Я ослика тільки в цирку бачив. Так це цирковий ослик?

      – Ні, він молодий. Він сільський. Але такий розумний і вихований! – песик повертів хвостом. – А ще він сміливий! Одного разу на нас напала ціла зграя гусей, – згадав Річі. – Ослик я-ак побіжить! Всіх гусей розігнав.

      – А ти що? – запитав Колько.

      Всі подивилися на Річі. Пес не розгубився:

      – Я я-ак загавкав. Га-ав, га-ав!

      – Так ми тобі й повірили, – посміхнувся кіт. – Ти тільки мяу-мяу, ой перепрошую, – вибачився він, – ти тільки тяв-тяв.

      – А хто на Барбоса нападав? – заступився за нього вужик.

      – А я не сперечаюся, Річі сміливий, – поправився кіт.

      – Ви тоді удвох я-ак дали Барбосу! А Колько його я-ак поколов голками! – розійшовся вужик.

      Всі подивилися на вужика. Він завжди такий спокійний і мовчазний раптом розговорився.

      – Вужику, пригощайся молоком, – згадав Барсик про блюдечко молока.

      – Дякую, – сказав вужик. – У мене в горлі пересохло.

      – Колько, пригощайся, – запросив кіт.

      – Дякую, – відповів їжачок.

      У вихідні тато, як і обіцяв, зібрався їхати до бабусі Марусі копати картоплю.

      – Тату, візьми мене, – попросила Вірочка. – І Річі!

      – У мене велике прання, я не поїду, – сказала мама. – Треба, поки сонечко білизну висушити, а то задощить – де її сушити.

      – Мамо, ми самі впораємося, я буду татові допомагати, – пообіцяла Вірочка.

      – Стрибайте в машину, – скомандував тато.

      Вірочка біля під'їзду побачила Колька і вужика.

      – Тато, давай їх візьмемо в село, ну давай, – просила дочка.

      – Тільки в багажник, – погодився тато.

      – Залазьте в багажник, – шепнув Річі друзям, підставляючи ящик.

      – Поїхали! – сказав тато, зачинивши багажник і двері.

      Так їжачок і вужик опинилися в селі.

      – Ой, у нас їжачок завівся, – зраділа бабуся Маруся. – Тепер на городі порядок буде. Їжачки і слимаків їдять, і комах, і гусениць.

      – Бабусю, це ми привезли їжачка з міста, – сказала Вірочка.

      – От і добре! Тут йому роздолля буде, не те, що в місті! І мені веселіше.

      А вужик вирішив бабусі не потрапляти на очі. Він знав, що багато людей недолюблюють плазунів. Тому він відразу в траву, до струмочка і до річки, в очерети. А там їжі! І жаби, і рибкою можна поласувати.

      Почувши, що у сусідів з'явився їжачок, ослик прийшов до них подивитися на нового мешканця, а заодно і познайомитися.

      – Привіт, я Ося! – сказав він.

      – А я Колько, – відповів їжачок. – Мене так всі звуть. А я тебе знаю, нам Річі розповідав, який ти сміливий.

      – Я? – здивувався ослик.

      – Ага, – кивнув їжачок.

      Ослик підняв догори брови. «Коли це я був сміливий? Якось і не помітив», – подумав він.

      – Здрастуй, ослику! – прибіг Річі. – Тяв-тяв!

      – Ти

Скачать книгу