Енн із Ейвонлі - Люси Мод Монтгомери Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

живучи з Елайзою. Мушу бігти назад, перш ніж вона помітить, що мене немає… вона думає, що я годую курей. Сподіваюся, вам пощастить зі збором пожертв, і не засмучуйтеся через те, що сказала Елайза. Світ таки СТАЄ кращим… точно стає.

      Наступним був дім Деніела Блера.

      – Тепер усе залежить від того, вдома його дружина, чи ні, – сказала Діана, коли вони їхали, підстрибуючи, вибоїстою дорогою. – Якщо так, ми не отримаємо ні цента. Усі кажуть, що Ден Блер не зважується навіть підстригтися, не спитавши її дозволу, і зрозуміло, що вона, м’яко кажучи, дуже скупа. Вона каже, що мусить спершу бути скупою, а тоді щедрою. Кале пані Лінд каже, що те «спершу» в неї таке довге, що щедрості від неї годі дочекатися.

      Того вечора Енн розповіла про їхні пригоди в домі Блера Маріллі.

      – Ми припнули коня, а тоді постукали в кухонні двері. Ніхто не підійшов, але двері були відчинені, тож ми чули, що в коморі хтось був і той хтось страшенно лаявся. Ми не могли розібрати слів, але Діана каже, що лайку впізнає навіть по інтонації. Я не могла повірити, що це був пан Блер, адже він завжди такий тихий і лагідний. Та принаймні тут його добряче вивели з себе, бо, Марілло, коли той бідолаха підійшов до дверей, він був червоний, як буряк, піт горохом котився йому з лиця, а вдягнутий він був в один з тих великих картатих фартухів його дружини. «Не можу зняти з себе цю бісову штуку, – сказав він, – бо стрічки зав’язались у міцний вузол і я не можу їх розірвати, тож маєте мене вибачити, леді». Ми сказали, щоб він на це не зважав, а тоді зайшли досередини й присіли. Пан Блер присів поруч. Він перекрутив свій фартух на спину й закотив його, але виглядав таким присоромленим і стурбованим, що мені було його шкода, а Діана побоювалася, що то був зовсім невдалий час для нашого візиту. «О, ні, що ви, – відказав пан Блер, намагаючись вичавити з себе усмішку – ти ж знаєш, який він завжди ввічливий, – Я трохи зайнятий… збираюся пекти пиріг. Моя дружина сьогодні отримала телеграму про те, що її сестра з Монреаля приїде ввечері, тож вона пішла зустріти її з потяга й розпорядилася, щоб я зробив пиріг до чаю. Вона написала мені рецепт і пояснила, що робити, але я вже встиг забути начисто половину її вказівок. А ще там сказано: «приправи за смаком». Що це означає? Як це можна зрозуміти? Що, як у мене смак не такий, як в інших людей? Чи достатньо буде столової ложки ванілі для невеликого листового пирога?»

      – Мені як ніколи шкода було бідолашного чоловіка. Здавалося, він зовсім не у своїй тарілці. Я чула про підкаблучників, та зараз, здавалося, я побачила одного з них на власні очі. У мене вже крутилися на язику слова: «Пане Блер, якщо ви зробите пожертву, я сама приготую для вас пиріг». Але раптово я подумала, що це буде якось не по-сусідськи укладати такі угоди з ближнім, котрий перебуває в біді. Тож я запропонувала йому зробити пиріг, не ставлячи жодних умов. Він одразу ж вхопився за мою пропозицію. Сказав, що ще до одруження добре навчився власноруч випікати хліб, але боявся, що приготування пирога стане для нього заскладним завданням, а ще дуже не хотів засмучувати дружину. Він дав мені інший фартух, Діана тим часом розбила

Скачать книгу