LITMIR.BIZ

Скачать книгу

так. Вчили ото нас на курсах, чи як вони, щоб усі по-нашому вивчилися говорити й писати… Раніш ото воно «по-панському» все було… І я ото ходила, слухала… Як я людина не дуже ото грамотна, ходила так собі… «Трохи поспиш, трохи послухаєш». Коли ось комісія.

      – Марино, – говорять, – Кривоверха!

      Підходю…

      – Звідки ви? – питають.

      – Полтавська.

      – Українську мову знаєте?

      – Аякже… Руської не втну, а свою, – кажу, – знаю.

      – Так скажіть нам, що таке «родовий відмінок»?..

      Я їм одказую:

      – Відмінка не чула, а щодо родів, то траплялося. Родила, – кажу, – од покійного чоловіка Пилипка, та господь прибрав… Та воно й краще. Як удовою, та ще й з дитиною…

      А вони мені:

      – Не те! Не те! Ми не про те… «Відмінок»… а «падеж» знаєте що таке?

      – Так чула від батька, що колись на скотину було таке лихо, падіж, а за моєї пам'яті не було такого.

      – Не знаєте, – вони говорять, – ви граматики… Сквернувато. А про «вольовий спосіб» знаєте? Про «повелительное наклоненіє»?.. Як воно в нас буде?

      – А чого ж не знаю. Звелять – зроблю, не звелять – не зроблю. Наше діло таке.

      – Ну, йдіть, – кажуть.

      Пішла я… Та оце як бачите – на вокзал аж іду.

      – Да-а-а-а!

* * *

      Замислився я дуже: шкода мені землячки зробилося.

      «І чого я, – думаю, – не комісія?!»

      Сів в автобус і їду.

      Чую розмову:

      – Откуда ви, Вадим Федорович?

      – Ф-ф-у! Екзамен по українізації дєржал!..

      – Ну і как?

      – Прекрасно. Спросили меня про «вольовий спосіб»… Я їм как зашпандьоріл. «Вольовий спосіб», ето бившеє повєлітельноє наклоненіє. Полноє окончаніє, – говорю, – форм «вольового способу» такоє… Ах, чорт, уже забил! Да ето і нє важно… Однім словом, первая категорія…

      – Поздравляю! А мнє еще предстоїт ета непріятность!..

      Щасливий Вадим Федорович.

      А Марині, бідолашній, не поталанило.

* * *

      P.S. Не знаю, може, мої тут приклади (про Маринин іспит) подібні до прикладів Виборного Макогоненка в його знаменитих гуморесках, – пробачте мені цей «плагіат», – я тут зовсім в іншу точку б'ю. Приклади тут мають другорядну вагу.

Остап ВишняУКРАЇНІЗАЦІЯІнтермедія до п’єси «Вій»1926 р.

      ДІЙОВІ ОСОБИ:

      1) Голова комісії українізації.

      2) Два члени комісії.

      3) Радянська панна.

      4) Кумедник.

      5) Хор бурсаків.

      Всі дійові особи – переодягнені бурсаки.

      Кумедник (вискакує й дзвонить). Гей, латрижники, ланці, розбишаки, поганці, цитьте! Тихо, невігласи, сміріте ваші гласи! Зараз почнеться комедія, весела інтермедія.

      Бурсаки. Тихо! Комедія! Інтермедія!

      Кумедник. І ритори, й авдитори, граматики і братчики. Незаможники, середняки і тр-р-рудова інтелігенція. І партійні, і безпартійні, і навіть чесні безпартійні. Вичищені й відновлені. Хто «за» і хто «проти». Ану, хто «проти»? Нема? То-то ж. Цитьте. Внемліте к річам моїм. Слух преклоніте. Ми вам українізацію апарату покажемо і як тую українізацію переводиться,

Скачать книгу