ТОП просматриваемых книг сайта:
П’ята жінка. Хеннинг Манкелль
Читать онлайн.Название П’ята жінка
Год выпуска 1996
isbn 9786171275584
Автор произведения Хеннинг Манкелль
Жанр Крутой детектив
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Повернувшись до стола, він узяв аркуш. Нарешті вдалася ця остання строфа. Старий впустив папір на стіл. Ідучи великою кімнатою, відчув, що в спині щось кольнуло. Невже захворів? Щодня він шукав ознак того, що починає підводити тіло. Усе життя старий був у добрій формі, не курив, не пив, помірковано харчувався. Завдяки тому мав добре здоров’я. Але скоро стукне вісімдесят. Наближається кінець вділеного йому часу. Зайшовши на кухню, він налив собі чашку кави з незмінно ввімкненої кавоварки. Тільки що написаний вірш переповнював душу смутком і радістю.
«Осінь віку, – подумав він. – Влучна назва. Все, що я пишу, може виявитись останнім. Нині вересневий день. Осінь. І в календарі, і в житті».
Принісши чашку кави у вітальню, старий обережно сів в одне з бурих шкіряних крісел, які супроводили його вже понад сорок років. Купив їх, щоб відзначити успіх, коли очолив агенцію «Фольксвагену» на півдні Швеції. На маленькому столику поряд підлокітника стояла фотографія Вернера-вівчарки, якого старому бракувало більш, ніж будь-кого з усіх псів, що скрашували йому життя. Постаріти – це осамотіти. Повмирали люди, які наповнювали змістом існування. У країні тіней зникли й собаки. Невдовзі в живих залишиться тільки він. Якоїсь миті в житті кожен стає одним-один на весь світ. Цю думку він недавно спробував передати віршем. Не вдалося. А чи не варто було б іще раз спробувати, коли завершено елегію про дятла? Але ж він може писати тільки про птахів. Не про людей. Птахів можна зрозуміти. Люди переважно незбагненні. Чи збагнув він хоч раз самого себе? Писати вір ші про незбагненне – це все одно, що вдиратися в заборонену зону.
Заплющивши очі, старий раптом пригадав телевізійну вікторину наприкінці п’ятдесятих чи на початку шістдесятих років. Телевізор був іще чорно-білий. Косоокий молодик із напомадженим водою волоссям вибрав тему «Птахи», впорався з усіма запитаннями й одержав за це чек на десять тисяч крон – казкову суму, як на той час.
Поет перебував тоді не в студії, не в звукоізольованій кабінці й не мав навушників на вухах. Сидів ось у цьому шкіряному кріслі. І теж міг відповісти на всі запитання. Навіть не потребував додаткового часу на роздуми. Але не дістав тих десяти тисяч. Ніхто не оцінив його великого знання птахів. Натомість він і далі писав свої вірші.
Старий здригнувся. Роздуми перервав якийсь звук. Він прислухався в темній кімнаті. Невже хтось ходить надворі?
Та ні, про таке й думати не варто. Причулося, навіялося. Старітися означає, крім усього іншого, ще й набиратися боязливості. Тут добрячі дверні замки, нагорі в спальні висить дробовик, а в шухляді кухонного стола лежить легкодоступний пістолет. Якщо сюди, до самотньої оселі на північ від Істада, прийдуть непрохані гості, то господар зможе оборонитися. Ні на мить не завагається.
Він звівся