LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Що?

      – Капітан не винен у тому, що судно запізнилося, – твердо сказала Іріс.

      – Дякую, – відповів він після паузи.

      Натягнуто посміхаючись, Іріс дивилась, як регент іде до капітана в кутку і, не простягнувши руки, щось запитує. Капітан довго відповідає, і піт блищить у нього на лобі. Пауза; регент киває, щось говорить і відходить; капітан стоїть очманілий, і на обличчі у нього написане колосальне полегшення; він хапає келих із таці слуги, що пробігає мимо, і випиває залпом, утирає піт…

      – На прийомах бувають різні люди, – сказала Тереза, що несподівано опинилася поруч.

      – Це я сказала лорду-регенту, що капітан не винен, – Іріс усміхнулася ширше, відчуваючи, як натягується шкіра на обвітрених губах. – І він мені повірив.

      – Ви благородна людина, – Тереза пригубила від свого келиха. – Але лорд-регент нікому не вірить, він усе перевіряє сам… До речі, ніколи не намагайтеся йому брехати, може вийти недобре.

      Регент стояв тепер у натовпі гостей, розмовляв, усміхався – не знімаючи пов’язки.

      – Він здатний відчути зраду до того, як вона дозріє і принесе отруйні плоди, – неголосно сказала Тереза. – Тому регулярні прийоми, тому на них запрошують різних людей, впливових і не дуже, тому так жарко… Регент підозрює всіх, щомиті чекає зради – й небезпідставно. Минулого місяця стратили трьох шпигунів…

      – Їх зварили на площі?!

      – Не вважайте нас варварами, – Тереза скривилася. – Відтоді, як було придушено бунт, казан стоїть порожній і холодний. Як на мене, досить було вислати цих людей, але… Лорда-регента вже не переробити. Який час, такий правитель.

      Вона зробила паузу, оцінила обличчя Іріс і заговорила в іншому тоні:

      – …Але часи змінюються! Імператор – чудова дитина, ви побачите, розважлива, відповідальна не по роках. Через п’ять років ми отримаємо на троні ідеального государя, мудрого і доброго… Чому ж ви нічого не їсте? Розкішні фрукти, витончений сир, вино дуже легке, скуштуйте.

      Іріс похитала головою, сподіваючись, що її гарячковий рум’янець спишуть на спеку.

      Ніби відчувши її погляд, регент повернув голову. Покрокував через усю залу, на ходу взяв келих у слуги з таці. Підійшов до Іріс і Терези, пригубив шампанського і зняв пов’язку. У нього були сірі очі, з тих, що змінюють колір залежно від освітлення. І, звичайно ж, він не був сліпим.

      – Пані Іріс, – він сховав пов’язку до внутрішньої кишені вільного піджака, – ви не хотіли б вийти на балкон, подихати свіжим повітрям, помилуватися нічним містом?

      На балкон вели двері просто із зали прийомів, і звідти справді відкривався прекрасний краєвид на вогні міста, але віяв такий пронизливий вітер, що Іріс одразу заклякла. І це було до речі: не довелося пояснювати, чому вона так тремтить і цокотить зубами.

      Лорд-регент запропонував їй руку, і вона не змогла відмовитися. Спираючись задерев’янілою долонею на його лікоть, проїхала вниз по сходах до внутрішнього двору, де від вітру затуляли стіни. Тут було тепло і тихо, у напівтемряві ледь чутно шелестіла

Скачать книгу