ТОП просматриваемых книг сайта:
Останній потяг до Стамбула. Айше Кулин
Читать онлайн.Название Останній потяг до Стамбула
Год выпуска 2002
isbn 9786171275225
Автор произведения Айше Кулин
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Якби це залежало від Маджита, він би й пальцем не ворухнув заради будь-якої зі сторін. Нехай ті європейці поперегризають одне одному горлянки. Хіба не достатньо того, що вони втягували одне одного у цю війну? Маджит не сумнівався, що якби з якоїсь причини Туреччина усе-таки була змушена вступити у війну, вона б сповна заплатила за амбіції великих держав.
У вагоні-ресторані потяга, повертаючись додому з Парижа, Маджит дізнався, що міністр закордонних справ стурбований іще однією річчю. Він звернувся до делегації: «Панове, наскільки я розумію, англійцям не вистачає зброї, а у французів її зовсім немає. Вони нездатні постачати товари не через погані наміри. Це просто неможливо. Я остаточно усвідомив це під час наших перемовин у Парижі. У моїй голові зараз багато різних запитань. І я маю сумніви щодо їхньої поступової перемоги. Я замислився: а якщо ми поставили не на того коня, підписуючи всі ті угоди, які роблять нас їхніми союзниками?» Після року нескінченних дискусій: хто ж виграє війну і яку сторону варто підтримати Туреччині? – було вирішено, що Туреччині слід узяти сторону Франції та Британії. Тепер, у Парижі, вони дізналися про брак зброї у Франції. Поступово вони почали усвідомлювати, що, мабуть, обра ли не того партнера. Хоча вони й не поверталися в Анкару з порожніми руками, та були дуже розчаровані, що здійснилася лиш незначна частка їхніх сподівань.
Наприкінці перемовин, у їхній останній вечір у Парижі, Маджит зміг дотримати обіцянки, даної Сабісі, – побачитися із Сельвою. Він сказав товаришам, що мусить провідати родича, який живе у Парижі, а вони були достатньо делікатні, щоб не розпитувати.
Маджит вирішив зустрітися із Сельвою у «Кафе де Флор», бо воно було приховане від людських очей. Своячка прибула з повними руками подарунків для своїх матері, сестри та небоги. Вона міцно обняла Маджита і розцілувала його в обидві щоки. Було очевидно, що дівчина дуже рада зустріти когось із дому. Вона детально розпитувала про кожного. Чи Сабіха і досі підв’язує волосся Хюлі величезними атласними стрічками? Чи вони й далі запрошують тих самих старих друзів на звані вечори по п’ятницях? Хто партнер Сабіхи у бриджі? А мати згортає альтанку наприкінці сезону чи коли стає прохолодніше? Вона розпитувала навіть про свого батька, який так у ній розчарувався.
Маджит поглянув на всі ті подарунки, які його своячка поскладала на крісло. Зніяковіло промовив:
– Я справді не можу взяти все це із собою, Сельво.
У мене лише невелика валіза.
– Будь ласка, Маджите, не відмовляй мені у задоволенні передати дещо своїй сім’ї! Може, я не матиму іншої можливості. Я можу вискочити і купити невеличку сумку в «Лафаєт».
– Ні, заради Бога,