LITMIR.BIZ

Скачать книгу

по-іншому. Я на власні очі бачила, як потерпають люди від усвідомлення того, що життя не склалося. Ми часто чуємо, що тридцять – це нові двадцять, але – незалежно від кризи, – коли йдеться про роботу, кохання, розум і тіло, сорок років – це геть не нові тридцять.

      Багато молодих людей у двадцять – тридцять років гадають, що після тридцяти життя швидко налагодиться, – може, так справді буде. Але то вже інше життя. Нам здається, що якщо нічого не станеться в період між двадцятьма й тридцятьма роками, то це буде після тридцяти. Ми думаємо, що, уникаючи прийняття рішень зараз, залишаємо можливості відкритими, але відмова від вибору – це теж вибір.

      Коли багато з чим зволікати, після тридцяти на наші плечі лягає величезний тягар: домогтись успіху, одружитися, вибрати місто для життя, заробити грошей, придбати будинок, насолодитися життям, вступити до магістратури, заснувати бізнес, домогтися просування по службі, накопичити грошей на коледж і пенсію, народити двох-трьох дітей – і все це в дуже стислі терміни. Багато хто не подужає цього виконати; останні дослідження вже свідчать, що після тридцяти набагато важче займатися всім одночасно[22].

      У тридцять років життя не закінчується, але відчувається по-іншому. Резюме людини, якій за двадцять і яка, користуючись свободою, довго не затримувалася на одній роботі, викликає підозри і бентежить. Вдале перше побачення веде радше не до романтичних фантазій на тему «того єдиного», а до прораховування варіантів одруження і народження дитини.

      Звичайно, з багатьма так і трапляється, а подружжя після тридцяти років починає говорити про нову мету і сенс. Але може з’являтися й глибоке відчуття жалю: виявляється, що не вдається забезпечити дітей на бажаному рівні; виникають проблеми з репродуктивною здатністю або повне виснаження сил не дозволяє мати омріяну сім’ю. Може прийти усвідомлення того, що парі буде майже шістдесят, коли діти підуть до коледжу, і майже сімдесят, коли вони гулятимуть весілля. Подружжя може, далебі, не побачити онуків.

      Батьки, як-от у Кейт, намагаються захистити дітей від свого варіанту кризи середнього віку (бідкання через передчасне облаштування), але не помічають, що дітям загрожує зовсім інша криза. Постміленіалістська криза середнього віку – це усвідомлення того, що, намагаючись узяти від життя якомога більше, ми іноді пропускаємо найважливіше. Це розуміння того, що зробити щось пізніше зовсім не завжди означає зробити це краще. Багато видатних людей у віці від тридцяти до п’ятдесяти років засмучуються через те, що їм доводиться надолужувати згаяне. Вони дивляться на себе (і на мене, психолога) і кажуть про свої 20+: «Що я робив? Про що я думав?»

      Я закликаю молодь, якій минуло двадцять, не марнувати цього періоду життя, усвідомити дорослість і подбати про майбутнє. Ця книжка пояснить, чому і як треба це зробити.

      У цій книжці я хочу переконати вас у тому, що тридцять – це не нові двадцять. Не тому, що молодь не облаштовується раніше за своїх батьків. Може, й не треба цього робити. Більшість згодна з тим, що сьогодні робота і кохання

Скачать книгу