LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Макса Шрека?[12]

      – Це теж. Втім, ні, ще гірше: Бетті Вінтер приречена була б, імовірно, на все життя лишатись в інвалідному візку – прожектор перебив їй хребет.

      – Холера.

      – Прожектор також міг її вбити. Доктор Шварц каже, питання вирішували лічені сантиметри. Якби прожектор упав їй на голову, то вбив би на місці.

      – Що ж, їй пощастило.

      Слова злетіли з язика, перш ніж Рат збагнув, що каже.

      – Ти вживаєш майже ті слова, що доктор Шварц, – зауважив Ґреф. – Але, з усією повагою, я вважаю ваш цинізм недоречним. Ми тут обговорюємо трагічну смерть.

      – Таке з нами роблять роки служби. Цього не уникнути. Та, щойно тебе перестане нудити в моргу, ти будеш подібним до нас.

      – Дякую. Тоді нехай краще завжди нудить, – відказав Ґреф. – Ґереоне, ти коли повертаєшся до Замку? Бьом тебе хоче бачити.

      – Звісна річ! Бо має намір зняти зі справи.

      – Він просто хоче взяти на себе керівництво.

      – Ти чудово знаєш, що це означає: ми вдвох виконуватимемо поточну роботу, а він привласнить весь успіх…

      – Якщо вже згадали про поточну роботу: Геннінг і Червінскі досі балакають із кіношниками. Як завжди, не квапляться.

      – Ти тримай там оборону.

      – А що я маю сказати Бьому?

      – Що я наступаю на п’яти Кремпіну. Що ж іще?

      – Скільки часу ти наміряєшся Бьому дурити голову?

      – Доки Бьом не може мене відкликати, справа залишається в нас. А нам трішечки фортуни, і ми її швиденько розв’яжемо.

      – То кому тоді вся слава?

      – Ти гадаєш, наскільки я егоїстичний? Ти вже забув, кому завдячуєш своїм просуванням?

      Ґреф мовчав.

      – Ну ж бо! Протримайся тільки один день! Хіба я так багато прошу? Я підібрався до Кремпіна дуже близько, – переконував його Рат. – Можливо, я ще сьогодні його впіймаю. А документацією не переймайся: з чим не впораєшся сьогодні, ми зробимо разом у понеділок. Якщо Бьом захоче нам тоді допомогти, я не опиратимусь!

      – У понеділок увечері за рахунком у «Трикутнику» сплачуватимеш ти.

      – Можливо, нам на той час уже буде що відзначити. Я перетелефоную тобі пізніше. Скажімо, о першій. Бьом тоді буде в їдальні. І Фосс теж.

      Він поклав слухавку і пересунув телефон по столу назад, до Оппенберґової білявки. Та не піднімала голови від рукопису.

      – Дякую, – озвався Рат до неї, машинка знай стукотіла. – Я можу проставити вам ще кілька запитань?

      Стукотіння припинилося.

      – Я не знаю. Спробуйте – мо’ й зможете.

      Вона в такий спосіб фліртувала? Чи просто ввічливо демонструвала своє роздратування? Майже рік пропрацювавши в столиці, Рат досі плутався в тонкощах берлінського мовного етикету.

      – Кілька питань про Вівіан Франк, – усміхнувся він білявці.

      Та знизала плечима:

      – Якщо я в курсі.

      – Давно ви знайомі з фройляйн Франк?

      – Відколи вони прийшла до нас за контрактом – близько двох із половиною років.

      – І що? Надійна особа?

      – Професійно,

Скачать книгу