LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Та дуже просто. Гіна недовго залишалася у вас в домі. Надто вже важко, клопітно було. Мати твоя злягла… Ну, Гіні не під силу стало справлятися, вона й відмовилась. Це було за рік до смерті твоєї матері… Чи того ж року…

      Грегерс. Того ж. А я був тоді вже на заводі. Ну а потім?

      Яльмар. Потім Гіна жила зі своєю матір'ю, мадам Гансен. Теж ділова була, працьовита жінка. Вона тримала невеличку їдальню і одну кімнатку здавала. Гарненька така була кімнатка, чиста, затишна.

      Грегерс. І тобі, мабуть, саме й пощастило взяти цю кімнатку?

      Яльмар. Авжеж; це знову ж таки твій батько підказав мені. Ну, і от… бачиш… саме тоді я, власне, й познайомився з Гіною.

      Грегерс. І посватався до неї?

      Яльмар. Так. Молодим хіба довго закохатися?… Гм…

      Грегерс (підводиться і ходить по кімнаті). Скажи мені… коли ти посватався… чи не тоді батько і дав тобі… тобто я хочу спитати – ти тоді й почав вивчати фотографування?

      Яльмар. От-от. Адже мені дуже хотілося влаштуватись; чим скоріше, тим краще. Нам обом, і твоєму батькові і мені, спало на думку, що найвірніше і найлегше мені взятися до цього діла. Гіна теж була згодна. Тут, бачиш, долучилася ще одна обставина – такий щасливий збіг, що Гіна вміла ретушувати.

      Грегерс. Напрочуд щасливо все склалося!

      Яльмар (підводячись із вдоволеним виглядом). Чи не так? Напрочуд щасливо!

      Грегерс. Так, признаюся. Батько відіграв для тебе роль начебто провидіння.

      Яльмар (схвильований). Він не покинув сина свого давнього друга в скруті. Сердечна людина твій батько.

      Фру Сьорбю (входить з другої кімнати під руку з Верле). І не перечте, шановний комерсанте. Нема чого вам туди ходити і псувати собі очі, дивлячись на ті вогні.

      Верле (випускаючи її руку і проводячи рукою по очах). Так, мабуть, ви маєте рацію.

      Петтерсен і Йєнсен входять з тацями.

      Фру Сьорбю (звертаючись до гостей, що в другій кімнаті). Прошу вас, панове! Хто бажає склянку пуншу, ласкаво просимо сюди!

      Огрядний пан (підходячи до неї). Але, Боже мій, чи правда, що ви скасували благословенну свободу куріння?

      Фру Сьорбю. Так, тут, в апартаментах комерсанта, курити забороняється, пане камергер.

      Плішивий пан. Коли це ви додали такі суворі обмеження до закону про куріння, фру Сьорбю?

      Фру Сьорбю. З минулого обіду, пане камергер. Дехто дозволив собі переступити межі.

      Плішивий пан. А хіба це в жодному разі не дозволяється – зовсім трішечки переступити межі, фру Берто? Насправді в жодному?

      Фру Сьорбю. У жодному, камергере Балле. Ні в якому розумінні.

      Більша частина гостей зібралася в кабінеті; слуги підносять їм пунш.

      Верле (до Яльмара, що стоїть біля стола). Що це ви тут студіюєте, Екдаль?

      Яльмар. Просто альбом, пане Верле.

      Плішивий пан (блукаючи по кімнаті). А, фотографії! Це саме за вашим фахом!

      Огрядний пан (у кріслі). Ви часом не взяли із собою яких-небудь ваших робіт?

      Яльмар. Ні, нічого.

      Огрядний пан. А варто було б. Для травлення добре посидіти так,

Скачать книгу