LITMIR.BIZ

Скачать книгу

думала про те, що їй ніколи не доведеться носити туфлі на високих підборах. Незабаром – випускний вечір, і сукня у неї вже готова, а ось взуття ще не придбала. До такого вбрання пасували б черевички на високих тонких підборах, але тоді вона буде вищою за свого хлопця на добрих десять сантиметрів. Кіра була в роздумах, бо гадала, що її, таку довготелесу, Денис навіть на танець не запросить.

      – Ти чого тут стоїш? – голос Валі вивів Кіру з роздумів. – Чекаєш Денисика?

      – Не дочекалася, – Кіра сумно усміхнулась. – Ходімо додому.

      Подруги обговорювали шкільні новини, попереду були підсумкові контрольні. Щодо них Кіра була спокійна, а ось Валя просила допомоги.

      – Та не переживай ти так, – заспокоїла її подруга. – Кину тобі шпаргалку і все буде добре!

      – Що б я без тебе робила?! – радісно промовила Валя. – Не можу уявити, як воно буде, коли розлетимося навсібіч? Ти навчатимешся у Луганському педагогічному, а я в бурсу піду, стану або муляром-штукатуром, або швачкою.

      – Усе одно будемо в Розкішне приїжджати і тут зустрічатися.

      – Ми не знаємо, що на нас чекає, – задумливо промовила Валя. – Он Людка також збиралася вивчитися на швачку, залишитися жити в Луганську, а так і не довчилася, вискочила заміж, тепер сидить удома, розтовстіла, двох кіндерів няньчить ще й свого чоловіка-п’яничку.

      – Принаймні я не збираюсь повторювати долю Люди, – впевнено промовила Кіра. – Для мене насамперед – отримати вищу освіту, а не заміжжя.

      – Не зарікайся, Кіро! Денис так може заморочити тобі голову, що розум втратиш!

      – Такого не буде! Я маю голову на плечах, а не качан капусти!

      Подруги попрощалися на перехресті й розійшлися по домівках. Кіра ніяк не могла заспокоїтися. Вона весь час думала про Дениса, з яким мала би зустрітися після занять, а він десь подівся.

      Дівчина так розхвилювалася, що ніяк не могла впоратися з домашнім завданням із фізики, тож кинула підручник на стіл і вирішила зранку все доробити, бо голова надвечір була важка, як чавун.

      У класі Денис привітався з Кірою, як завжди, і дівчина трохи заспокоїлась. Вона чекала від нього пояснення або вибачення, але після уроків він знову не прийшов і дівчині довелося йти додому з Валею.

      – Нічого не розумію, – сказала Кіра подрузі. – Було все нормально, а тепер… Навіть не знаю, що думати.

      – Поставити питання руба немає бажання?

      – Та ти що?! Я не готова принижуватися! – спалахнула Кіра.

      – Не знаю, як тобі це сказати…

      – Кажи як є! – наполегливо промовила Кіра.

      – Ходять чутки, що Денис зустрічається з дівчатами до того часу, поки не доб’ється свого.

      – Що ти маєш на увазі?

      Кіра зупинилася, подивилася на подругу.

      – А то ти не розумієш!

      – Ні, Валю, якщо сказала «а», то кажи вже і «б»! – наполягала Кіра.

      – Як переспить із кимось, так одразу й втрачає до дівчини цікавість.

      – Та ну!

      – Із Зіною Ковальчук з дев’ятого класу саме так і було.

      – А

Скачать книгу