LITMIR.BIZ

Скачать книгу

отримувало від найвищого накази «видавлювати, видирати все, що вдасться, і швидко зібрати його якомога більше на добро армії». Тому часто там, де проходила шведська армія, спалахувала запекла партизанська війна; польське населення, не вагаючись, убивало шведського вояка, як він траплявся їм самий, а шведи карали їх за це надзвичайно жорстоко. Інструкції шведської головної квартири грізно попереджали, що лиходіїв треба страчувати за найменшої підозри «задля постраху і щоб вони знали – коли вже за них узялися, то не буде пощади навіть немовляті в колисці».

      Як приклад одного з багатьох шведських злочинств можна назвати різанину в Нішаві. У серпні 1703 року містечко Нішава на південний схід від Торуня було спалене, а всіх його невинних мешканців повішено на кару за те, що хтось у тих околицях напав на шведський загін.

      На півночі, у прибалтійських провінціях, росіяни грабували і вбивали принаймні так само безоглядно, як шведи на півдні, в Польщі. Російська стратегія мала на меті цілком спустошити шведські провінції, щоб надалі вони не могли бути для шведів базою для ведення з них війни. Російський генерал Шереметєв в одному зі своїх листів цареві задоволено розповідав про свої найостанніші спустошення: «Я розіслав на всі боки солдатів, аби вони хапали людей і грабували; ніщо не врятувалося від спустошення, все зруйновано або спалено. Солдати забрали із собою багато тисяч чоловіків, жінок і дітей, а ще щонайменше 20 000 робочих коней і худоби». (Худоба, що вже була з’їдена чи забита, у ту кількість не входила; на думку Шереметєва, її було вдвічі більше, ніж тієї, що вони забрали із собою.) Російська армія тягла за собою цілі валки того населення як живу здобич; високе військове начальство забирало собі багато тих людей і використовувало їх як робочу силу у своїх маєтках. Решта або були продані як худоба на брудних ярмарках у Росії, або опинилися в татарському чи турецькому рабстві.

      За ті довгі роки, що Карл ХІІ кружляв Польщею, грабуючи її, він нарешті досяг одного конкретного наслідку. Наприкінці 1705 року між Швецією та Польщею укладено мирну угоду. Ця угода цікава тим, що вона виявила, задля чого воювали шведські солдати. Це був давній кістяк шведської ідеї – Dominium maris Baltici, Панування над Балтійським морем, – який витягли із шафи, де він був схований, і змели з нього порох. За угодою більша частина польської торгівлі повинна була спрямовуватися до шведської Риги, водночас поляки мали зруйнувати свій новий порт Паланґу, щоб він не міг конкурувати зі шведськими портами.

      Польський кавалерійський штандарт

      Шведські купці отримали більші можливості оселятися в Польщі, і їхні права там дуже зросли. Угода також забороняла всю російську транзитну торгівлю з рештою Європи. Хоч поляків і не силувано до якихось територіальних поступок, усе-таки то була тяжка угода, якою шведи дуже зв’язували їм руки.

      Улітку 1706 року після тривалих зволікань шведи нарешті захопили Саксонію. (Довелося довго чекати з огляду на великі європейські

Скачать книгу