ТОП просматриваемых книг сайта:
Ім'я вітру. Патрик Ротфусс
Читать онлайн.Название Ім'я вітру
Год выпуска 0
isbn 9786171264328
Автор произведения Патрик Ротфусс
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Розділ п’ятий
Записки
Коли Коут повернувся до Крайсвіту, закинувши на порізані плечі безвільне тіло Хроніста, уже давно минула північ. У будинках і крамницях міста було темно й тихо, але «Путь-камінь» був залитий світлом.
У дверях стояв Баст, який мало не танцював від роздратування. Розгледівши постать, що наближалася, він помчав вулицею, гнівно розмахуючи папірцем.
– Записка? Ви крадькома тікаєте й лишаєте мені записку? – Він гнівно засичав. – Я вам що, якась портова повія?
Коут розвернувся та скинув безвільне Хроністове тіло Бастові на руки.
– Я знав, що ти зі мною просто сперечатимешся, Басте.
Баст, не напружуючись, тримав Хроніста перед собою.
– Записка навіть не була добре написана. «Якщо ти це читаєш, я, напевне, мертвий». Що це за записка така?
– Ти мав знайти її лише вранці, – стомлено відповів Коут, коли вони пішли назад до шинку.
Баст опустив очі на чоловіка, якого ніс, неначе вперше його помітивши.
– Хто це? – потрусив його трохи, оглянув із цікавістю, а тоді легко закинув його на одне плече, як полотняний мішок.
– Якийсь горопашний п’яниця, що опинився на дорозі, коли не слід, – зневажливо пояснив Коут. – Не труси його надто сильно. Можливо, у нього не все гаразд із головою.
– Та від чого ви, в біса, крилися? – поцікавився Баст, коли вони ввійшли в шинок. – Якщо вже лишати записку, вона має принаймні пояснювати мені, що… – Бастові очі збільшилися: він побачив Коута у світлі шинку, блідого й перемазаного кров’ю та грязюкою.
– Можеш іти далі та хвилюватись, якщо хочеш, – сухо промовив Коут. – Усе настільки ж погано, як здається.
– Ви пішли на них полювати, так? – просичав Баст, а тоді в нього округлились очі. – Ні. Ви зберегли шматочок від того, якого вбив Фурман. Не можу вам повірити. Ви мені збрехали. Мені!
Коут зітхнув і посунув нагору сходами.
– Тебе засмучує брехня чи те, що ти не спіймав мене на гарячому? – спитав він, розпочавши підйом.
Баст плюнув.
– Мене засмучує те, що ви думали, ніби не можете мені довіряти.
Вони перестали розмовляти, відчинили двері до однієї з численних порожніх кімнат на другому поверсі, роздягнули Хроніста й зручно вклали його в ліжко. Його сумку й дорожню торбу Коут поклав на підлозі неподалік.
Зачинивши за собою двері до кімнати, Коут сказав:
– Я довіряю тобі, Басте, але я хотів тебе вберегти. Я знав, що можу з цим упоратись.
– Я міг би вам допомогти, Реші, – у Бастовому голосі вчувалася образа. – Ви ж знаєте, що я б допоміг.
– Ти ще можеш допомогти, Басте, – сказав Коут, пройшовши до своєї кімнати й важко сівши на край вузького ліжка. – Мені треба дещо зашити. – Він почав розстібати сорочку. – Я б і сам міг це зробити. Але до верху плечей і до спини дотягнутися важко.
– Дурниці, Реші. Я про це подбаю.
Коут показав на двері.
– Усе потрібне