LITMIR.BIZ

Скачать книгу

теж почнеться криза через те, що ви дізнаєтеся кінець історії ще до того, як вона почнеться.

      Загалом, краще я повернуся назад і почну все спочатку – з одного вечора наприкінці березня, коли до кризової ситуації було ще далеко.

      2.

      Мертві тварини з Китаю, дзвінок із Парижа і гостя в індійському вбранні

      Усе почалося в неділю. Був останній день березневих канікул, і ми з Пенелопою зустрічали Фло на вокзалі. Вона поверталася з Дюссельдорфа від свого батька Еріка.

      Потім ми поїхали до Джефа. Це Алексів батько, а з минулого листопада – Пенелопин друг. Він запросив нас на вечерю. Я сиділа з Фло на задньому сидінні і від щастя міцно стискала її руку. Зустрівшись, ми кинулись обійматися і аж стрибали з радощів. Як і належить кращим подругам! Але Фло якось швидко знітилася. Рука у неї стала млявою, і вона весь час дивилася у вікно.

      – Коли приїде Сол? – поцікавилась я.

      Сол – друг Фло. Зазвичай він проводить канікули зі своєю родиною в Кіто, і досі ще не повернувся з Перу.

      Фло зітхнула і розповіла про ще одну кризу.

      – Вчора Сол мені подзвонив, – пробурмотіла вона. – У Перу була жахлива буря. Загинув увесь урожай кукурудзи, а Сол із родиною застрягли на дядьковій фермі, яку затопила повінь. Схоже, він там ще довго пробуде. Я страшенно за ним скучила.

      – О, Фло, – я була прикро вражена. – Мені так шкода.

      – Мені теж, – Фло витерла носа. – Тепер я скучатиму одразу за двома людьми.

      Я обійняла подругу за плечі, а Пенелопа сумно подивилась на дочку в дзеркало. Те, що другою людиною був її тато, можна було навіть не питати.

      Розлучатися з Еріком Фло ставало щораз дедалі важче. Такий самий біль розлуки я відчувала, проводжаючи Алекса. Він приїздив до батька (і до мене!) тільки на канікулах. Із початку січня він був у Парижі у своєї маман, і саме тому я почувалася поганенько, сидячи поруч Фло за Джефовим довгим обіднім столом, із кришкою з товстого скла. Досі я приходила сюди тільки до Алекса, і без нього мені було дуже незатишно. Тішило тільки те, що на столі стояла сила-силенна мисок, у які Джеф повтикав прапорці з дивними назвами. Він якраз обстежував китайські ресторани Гамбурга, а оскільки в одному з них можна було замовити їжу з доставкою додому, то він замовив одразу половину всього, що було в меню. Щоправда, він уже заніс у свій записник два штрафні очки цьому закладу через те, що замовлення доставляли аж півтори години. Зате були маленькі китайські серветки з квітами, і їжі було досхочу.

      – «Гонг вао чжи дінг», – прочитала я і понюхала мисочку з кремового кольору соусом. Він чудово пахнув молодим горіхом.

      – Курячі грудки з арахісом, – сказав Джеф.

      – На вигляд непогано, – похвалила я.

      Фло скривилася.

      – А це? – показала вона на мисочку з написом «Шуї чжу ніо лю».

      – Яловичина в гострому соусі, – відповів Джеф. – Ти ж любиш гостре, Фло.

      Але подруга

Скачать книгу