LITMIR.BIZ

Скачать книгу

не дітваком, а парубком. І хоч він напускав на себе гордовиту байдужість, щосили намагаючись виглядати значуще, його кругле і безвусе обличчя так і променіло від щастя і радості. Молодший син Великого хана, повелителя Кримської і Буджацької орди Джанибек-Гірея, юний Салах-Гірей йшов на Русь брати свій перший ясир.

      На відміну від більшості воїнів очолюваного загону, молодий хан був зодягнений не в овечий кожушок, а в багатий, рясно розшитий срібними нитками халат. І ефес заткнутого за широкий пас дорогого хівинського ятагана грав хоч і не надто великими, але справжніми самоцвітами. Час від часу юнак поглядав на всі боки з такою вищістю, наче всеньке Дике Поле належало йому одному, і копита коня юного Гірея ступали тут по праву завойовника або першопрохідника.

      На відстані польоту стріли, навколо витягнутого довгою змією чамбулу, вишукуючи раптову здобич і можливу козацьку засідку, носилися парні роз’їзди, а попереду – загін охороняв десяток Сухого Ібрагіма. Та Салах-Гірей звертав на них уваги не більш, ніж на ширяючого в небі орла. А то і менше… Адже птаха була вільною, а всі воїни загону належали до роду Баурджі – давніх данників хана, що на час походу стали рабами його сина.

      Справжніх воїнів, які пройшли бодай одну битву, зуміли набрати лише на десятників. Перший набіг молодшого сина – подія важлива й почесна, але важка, кровопролитна і не обіцяє здобичі. Тим паче, напередодні Великого походу. Ось і відправляли стійбища за покликом хана в безбунчужний похід тих, кого було не надто шкода. Останніх синів з багатодітних сімей; незугарних слуг; неплатоспроможних боржників; пастухів, що дожили до сивин і вирішили, поки дряхлість остаточно не прикувала їх до стійбища, хоч раз у житті спробувати військового щастя. З тієї ж причини не супроводжував чамбул ні бойовий шаман, ні навіть перволіток, щойно прийнятий в чародійську науку.

      У цьому була сувора правда життя, вистраждана віковим досвідом кочового і войовничого народу. Зуміє молодий хан, навіть з таким слабким загоном, повернутися з ясиром, – значить, боги прихильні, і його правління принесе роду достаток і благоденство. А загине – так тому і бути – невелика втрата. Ні він сам, ні його воїни.

      Замикав чамбул, що звивався по курній дорозі немов розмотаний аркан, ще один самотній вершник. Упевнена постава, недорогий, але добротний обладунок, швидкий погляд і помічене кількома рубцями обличчя, видавали в ньому бувалого воїна. Це Кучум – вихователь молодого хана і наставник у ратній науці. Аталик, приставлений до Салах-Гірея змалку. І, якщо його вихованець не зможе пройти випробування, аталика чекає смерть. Як не складе голову в бою, то помре від рук ката. Поганий наставник нікому не потрібен.

      Ось він уважно роздивився, потримав над головою послюнявленний палець, подивився на сонце з-під приставленої до чола долоні, а потім торкнув свого бахмата шенкелями і погнав навздогін молодого хана.

      – Накажи зупинити загін, мій повелителю! – крикнув ще здалеку, тим характерним для бувалого воїна

Скачать книгу