LITMIR.BIZ

Скачать книгу

із твоєї ескадрильї одружений на японських дівчатах?

      – Я провів вечір минулої п’ятниці, сперечаючись із дев’ятнадцятирічним юнаком, який вирішив одружитися з однією з них, – відповів я.

      – Жалюгідно! – зітхнула місіс Вебстер. Вона говорила зі справжнім співчуттям, і було очевидно, що їй щиро шкода, що дев’ятнадцятирічний юнак, який перебуває так далеко від дому, зійшовся з японською дівчиною.

      Огрядний армійський майор, очевидно, з резервістів, легкою ходою крокував по вулиці, оглядаючи вітрини так само, як міг робити це десь у Сан-Франциско, а попід руку з ним йшла японська дівчина, яка теж розглядала вітрини. Декілька офіцерів саме проходили повз цю парочку, і товстий майор зупинив їх, щоб представити свою супутницю. Здавалося, ніби вона була дівчиною, з якою цей майор зустрічається у себе вдома. Дівчина обмінялася словами з офіцерами, а потім вони з майором рушили вулицею далі.

      – Ти повинен зробити щось стосовно такої поведінки, – похмуро мовила місіс Вебстер, – принаймні на рівні офіцерів.

      Наш «кадилак» зупинився на території військової бази Кобе, генерал Вебстер вийшов з автомобіля і сказав:

      – Мені треба владнати деякі неприємні справи. Тож, Ненсі, повертайся до клубу, а ми з Ллойдом незабаром зустрінемось із тобою там.

      Місіс Вебстер посміхнулася мені грайливо і сказала:

      – Для нас готують особливий обід. Я б навіть сказала, надзвичайний.

      Генерал показав мені вишуканий письмовий столик – оздоблений японською сосною і дуже гарний – і сказав своєму помічнику:

      – Гаразд, я зараз із ним побачуся.

      Полковник у відполірованому взутті зник у приймальні й мовив рішуче:

      – Генерал Вебстер зараз вас прийме.

      Через двері зайшов Келлі. Відповідно до неписаних правил військово-повітряних сил, він не дав взнаки, що знайомий зі мною, і пішов прямо, слідуючи за полковником, лише знизав плечима перед дверима, які вели до кабінету генерала Вебстера.

      Я вивчив карти в приймальні генерала і переглядав свіжий примірник «Інфантрі Джорнал», коли моє читання було перерване криком генерала:

      – Чому, до дідька, ви все одно хочете з нею одружитися?

      Докази полковника були більш переконливими:

      – Рядовий Келлі, якщо ви одружитесь з нею, то не зможете взяти її з собою до Штатів.

      Відповідь Келлі я не розчув, але, судячи з того, що трапилося далі, хлопець, мабуть, сказав: «Я не хочу повертатися до Штатів», бо генерал знову закричав:

      – На Бога, я відправлю тебе назад, хочеш ти цього чи ні. Полковник, відішліть цього молокососа додому. Сьогодні ж увечері!

      І тут я вперше почув голос Келлі. Він сказав:

      – Я не поїду.

      – Не поїдеш?! – захлинувся гнівом генерал.

      – Не поїду, тому що конгресмен Шіммарк домовився про те, щоб я одружився, – сказав Келлі.

      Я виявив: незалежно від того, у якому відомстві ви перебуваєте, – у сухопутних військах, військово-повітряних силах чи на військово-морському флоті, не має значення – слова блякнуть, коли хтось

Скачать книгу