ТОП просматриваемых книг сайта:
Подорож собаки. Брюс Кэмерон
Читать онлайн.Название Подорож собаки
Год выпуска 2012
isbn 9786171262157
Автор произведения Брюс Кэмерон
Жанр Домашние Животные
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Плечі чоловіка здригнулися. Він глибоко вдихнув, а тоді повільно видихнув.
– Ну… гаразд, послухайте… Добре, але вам треба буде зробити їй щеплення, вставити чип, а за кілька місяців – стерилізувати. Домовились? А потім отримати дозвіл. Це закон.
– Зроблю. Обіцяю.
Гра у фургон скінчилася. Чоловік відчинив клітку, і Клеріті нахилилася, витягла мене й обійняла, а я цілувала її обличчя, а тоді подивилася на чоловіка – чи не хоче, щоб його теж поцілували.
– Гаразд, – сказав чоловік.
– Дякую, дякую, – промовила Клеріті.
Фургон поїхав. Клеріті стояла й дивилася йому вслід, не випускаючи мене з рук.
– Скарги, – буркнула вона.
Коли ми йшли додому, я відчувала, як гучно б’ється її серце. Увійшовши парадними дверима, вона зупинилася й опустила мене. На підлозі, просто під носом, лежав папірець, і я обнюхала його, відчувши запах жінки, котра нещодавно була в нас на порозі. Клеріті підібрала папірець і подивилася на нього.
– Клеріті? Це ти?
З-за рогу вийшла Ґлорія й зупинилася, не зводячи з мене очей. Я замахала хвостом і рушила було до неї, щоб привітатися, але Клеріті нахилилася й підхопила мене на руки.
– Що? Що ти робиш? – обурено спитала Ґлорія.
– Це Моллі. Вона… вона моя собака.
Руки Клеріті тремтіли.
– Оце вже ні, – відрізала Ґлорія.
– Що саме «ні»? Не Моллі? Чи не собака? – не зрозуміла Клеріті.
– Геть! – гаркнула Ґлорія.
– Ні! – скрикнула Клеріті у відповідь.
– Тобі не можна тримати собак у моєму будинку!
– Вона залишиться в мене!
– Не смій зараз сперечатися зі мною! Знаєш, у якій ти халепі? До мене приходила офіцер поліції. Ти прогуляла стільки уроків, що тебе прийшли заарештувати.
Клеріті поставила мене на підлогу.
– Ні! Не став цю тварюку на мій килим.
Через увесь цей крик я відсахнулася від Ґлорії.
– Це собака. Вона нічого не зробить, бо щойно попісяла надворі.
– Собака? Упевнена, що не лисиця?
– А що, нова шуба знадобилася?
Я підійшла до канапи, але під нею нічого не було, окрім запахів пилу. Правду кажучи, більшість ароматів у цьому домі походила від Ґлорії.
– Воно хоче задерти лапу на диван! Я зараз когось викличу! – заверещала Ґлорія.
– Ти хоч потурбувалася це прочитати? – спитала Клеріті, зашелестівши папірцем у руці, і я пильно стежила, чи не збирається вона кинути його. – Це виклик для тебе, ти ж знаєш. Ти теж повинна з’явитися в суді.
– От що: я скажу їм, що ти зовсім некерована.
– А я розповім чому.
– Що «чому»?
– Чому мені вдалося прогуляти стільки уроків. Ти постійно у своїх поїздках і залишаєш мене без жодного дорослого в домі ще з дванадцяти років. Саму!
– Повірити не можу. Ти просила лишати тебе саму. Ти