LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Белло, ходи сюди. Ходи.

      Чоловік підвів Беллу до коробки й змусив лягти. Він притримував рукою її голову, і вона лишалася на місці, а ми нестямно рвонулися до неї, штовхаючись, смокчучи, борючись одне з одним.

      – Я просто боюся, що на ній лупа цуценят. Вона потрапить до мене – і в Джонні станеться напад. У нього інгалятор і все таке.

      – Але якщо Белла не годуватиме, її цуценята помруть, – відповіла Дженніфер.

      – Я маю вчинити так, як найкраще для Джонні. Ми робимо вологе прибирання всього будинку, – сказав Чоловік.

      Мій живіт ставав теплим і важким. Чудова річ – годування.

      – Ну, а якщо забрати Беллу й пуделят додому? Ви могли б викупати їх, позбутися будь-якого сліду двох інших цуценят. Принаймні врятуєте чотирьох, і для Белли це теж буде найкраще.

      Тривалий час Чоловік і Дженніфер мовчали. Повністю наситившись, я подибав геть, такий сонний, що хотів лише влягтися на одного з інших цуценят і задрімати.

      – То ви приспите інших двох? Не хотів би, щоб вони померли від голоду, – сказав Чоловік.

      – Вони не страждатимуть, – відповіла Дженніфер.

      Кількома хвилинами по тому мене здивувало, що Чоловік і Дженніфер нахилилися до нас, і кожен узяв по парі цуценят. Белла вистрибнула з коробки й послідувала за ними. Мій брат, єдиний з хутром, як у мене, трохи поскавчав, але ми обидва були дуже сонні. Ми пригорнулися один до одного, щоб не мерзнути, і я поклав голову йому на спину.

      Я не знав, куди поділася мати з нашими братами й сестрами, але вирішив, що вони скоро повернуться.

      Розділ 5

      Я прокинувся змерзлим і голодним. Ми з братом тулилися один до одного, намагаючись зігрітися, і коли я заворушився, він розплющив очі. Похитуючись, ми вибралися з коробки, справили потребу й кілька разів торкнулися один одного, сповіщаючи про те, що було цілком очевидно. Наша мати, брати й сестри зникли.

      Мій брат почав скиглити.

      Невдовзі жінка на ім’я Дженніфер увійшла глянути на нас. Ми дивилися знизу вгору на неї, таку високу.

      – Бідолашні маленькі цуцики, скучили за мамою, еге ж?

      Звук її голосу начебто заспокоїв мого брата. Він підвівся на задні лапи, упершись передніми в стінку коробки, і потягнувся, намагаючись дістати до неї своєю маленькою мордочкою. Вона з усмішкою нахилилася.

      – Усе гаразд, маленький. Усе буде добре, обіцяю тобі.

      Коли вона пішла, мій брат знову почав скиглити. Я намагався залучити його позмагатися в боротьбі, але він був не на жарт засмучений. Я знав, що все гаразд, бо з нами жінка, яка подбає про нас і скоро приведе нашу матір назад, щоб ми могли поїсти, але брат був наляканий, голодний і явно не міг думати ні про що інше.

      Невдовзі Дженніфер повернулася.

      – Гаразд, пора вами зайнятися. Хочеш піти першим? Добре, – сказала вона, узяла мого брата й понесла його геть.

      Я лишився сам у коробці, ліг, намагаючись не думати про ниючий біль у порожньому

Скачать книгу