LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Біллі міцно спав, коли він те зробив, і Біллі тримав рота на замку, бо залишитися в автобусі для нього було безпечніше, ніж бути побитим Еріком пізніше.

      – Отже?

      – Отже, Ерік кривдник.

      – Був кривдником, – сказала Мері. – П’ятий дуже давно.

      – Кривого дерева не виправиш, – Джаред почув ту педантичну інтонацію, яку інколи помічав у свого батька, і пошкодував про сказане.

      Сірі очі Мері вдивилися в нього, оцінюючи.

      – І це означає що?

      Стоп, наказав собі Джаред, просто здвигни плечима, скажи нічого, та й поготів. Він часто давав собі такі добрі поради, але його рот зазвичай їх ігнорував. Так сталося й тепер.

      – Означає, що люди не змінюються.

      – Змінюються інколи. Мій тато колись забагато але ж припинив. Тепер він ходить на збори АА98.

      – Гаразд, дехто змінюється. Я радий, що твій батько належить до таких.

      – Тим краще для тебе.

      Ті сірі очі так само не відривались від нього.

      – Але більшість людей – ніколи. Просто подумай про це. В п’ятому класі хамло – як Ерік – назавжди лишається клас був пив, хамлом. Була ти розумницею тоді, то й тепер ти розумна людина. Діти, які потрапляли в халепу в п’ятому, втраплятимуть у халепи і в одинадцятому, і в дванадцятому. Ти бачила коли-небудь Еріка й Біллі разом? Ні? Справу закрито.

      Цього разу Курт спромігся прийняти подачу Еріка, але відбив її, як лох, і Ерік стерв’ятником кинувся до сітки, май-же перевісившись через неї. Відбитий ним м’яч – явний нетфол – поцілив Курту в пряжку ременя.

      – А йди ти! – гукнув Крут. – Може, мені схочеться колись мати дітей!

      – Погана ідея, – відповів Ерік. – А тепер піди й підбери, це мій щасливий м’яч. Апорт, песику.

      Курт похнюплено поплівся до сітчастої огорожі, де влігся м’яч, а Ерік обернувся до Мері й виконав черговий уклін. Вона відповіла йому стоватною усмішкою. Усмішка збереглася на обличчі й коли вона обернулася до Джареда, але її потужність значно зменшилася.

      – Я люблю тебе, Джаре, за те, що ти прагнеш мене оберігати, але я вже велика дівчинка. Це лише концерт, а не довічна пов’язаність.

      – Просто…

      – Просто що? – усмішка погасла.

      «Просто будь з ним обачною, – хотілося сказати Джареду. – Тому що написати на руці в Біллі – то була дрібниця. Дитиняча витівка. У старшій школі вже траплялися огидні витівки у перевдягальні, про які я не хочу говорити. І зокрема тому, що я ні разу не втрутився. Я просто дивився».

      Знов добра порада, але, перш ніж його зрадливий язик встиг її вимовити, Мері крутнулася на сидінні, дивлячись у бік школи. Мабуть, вловила краєм ока якийсь рух, а тепер те побачив і Джаред: якась брунатна хмарка здійнялася з даху спортивного залу. Достатньо велика, щоб налякати ворон, які порозсідалися на дубах, що оточували вчительську парковку.

      Пил, подумав Джаред, але замість того, щоб розсіятися, та хмарка зробила різкий віраж і полетіла в північному напрямку. Повелася, неначе пташина зграя, але то не були пташки. Вони були надто дрібними навіть для горобців.

      – Якесь затьмарення нетлі! – скрикнула

Скачать книгу