LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Це була одна з приблизно дюжини фраз-заготовок, якими він відповідав на запитання своїх пацієнток.

      – Гей, доку, як гадаєте, Том Брейді86 може сюди приїхати?

      Виступити з промовою, роздати автографи?

      – Може бути.

      – Знаєте, він міг би підписати кілька отих маленьких іграшкових м’ячів.

      – Звісно.

      Джінет стала.

      – Що я оце щойно сказала?

      Клінт задумався, потім розсміявся:

      – Попався.

      – Де це ви сьогодні витаєте, доку? Знову робите оте своє. Вибачте мені, що, типу, лізу у ваш особистий простір, але чи все гаразд у вас вдома?

      З неприємним внутрішнім здриганням Клінт усвідомив, що він більше не певний, що це так, і це неочікуване запитання Джінет – її проникливість – бентежила. Лайла йому збрехала. Не було цієї ночі аварії на Гостинно-Гірській дорозі. Раптом він відчув щодо цього впевненість.

      – Усе гаразд вдома. Що таке я роблю своє?

      Вона насупилася, підняла кулак і притиснутим великим пальцем провела по кісточках.

      – Коли ви отак робите, я знаю, що ви деінде, збираєте стокротки чи ще щось. Схоже на те, ніби ви згадуєте якусь свою давню бійку.

      – А, – мовив Клінт. Це вже заходило на слизьке. – Стара звичка. Краще поговоримо про вас, Джінет.

      – Моя улюблена тема.

      Звучало добре, але Клінт знав, з ким має діло. Якщо він дозволить Джінет вести розмову, всю цю годину на сонечку вони проведуть у балачках про Рі Демпстер, Мішель Обаму, Тома Брейді і бозна-кого ще, куди лишень тільки її занесе потік свідомості. У жанрі вільних асоціацій Джінет була чемпіонкою.

      – Гаразд. Що вам снилося цієї ночі? Якщо ми говоримо про сновидіння, поговорімо про ваші, а не про сни Рі.

      – Я не пам’ятаю. Рі в мене питалася, і я їй так само сказала. Гадаю, це все оті нові ліки, що ви мені приписали.

      – Отже, щось вам таки снилося.

      – Ну… мабуть… – Джінет відвела очі, дивлячись на город, а не на нього.

      – Це міг бути й Дейміен? Він же вам інколи сниться?

      – Звісно, який він тоді був із себе. Геть посинілий. Але мені давно вже не снився той синій. Ой, а ви пам’ятаєте отой фільм, «Омен»?87 Про сина диявола? Того хлопця теж звали Дейміен.

      – У вас є син…

      – То й що? – тепер вона вже дивилася на нього трохи набурмосена.

      – Ну, хтось міг би сказати, що ваш чоловік був дияволом у вашому житті, і таким чином Боббі…

      – Син диявола! «Омен 2»! – залилася вона сміхом, показуючи пальцем на нього. – Ох, та це вже зовсім кумедно! Боббі – найлагідніший хлопчик у світі, весь пішов характером у рідню, що з моєї матінки боку. Він кожного місяця приїздить сюди аж із Огайо з моєю сестрою, щоб зі мною побачитись. Ви ж самі знаєте. – Вона ще посміялася: звук не частий для цього обгородженого парканом акра землі під суворим наглядом, але такий ніжний. – Знаєте, що я думаю?

      – Ні. Я ж лише мозкоправ, а не якийсь там читач

Скачать книгу