LITMIR.BIZ

Скачать книгу

кілька секунд стояла, обтрушуючи зад своїх жовтих у квіточках шортів і вдумливо витираючи з пучок крейду.

      – Любонько, – погукав Френк, борючись із собою, щоб не закричати. Бо, поглянути лишень, вона ж просто тут, на заїзді, де якийсь п’яний мудак на дорогому авто запросто може її переїхати!

      моєдитямоєдитямоєдитя

      Нана зробила крок, зупинилася, знов роздивляючись на свої пальці, вочевидь, невдоволено.

      – Нано! – так само скарлючено зігнутий над консоллю гукнув Френк. Він ляснув по пасажирському сидінню. Ляснув різко. – Нумо, сюди!

      Голова дівчинки смикнулась угору, обличчя сполохане, немов її щойно розбудили зі сну сплеском долонь. Нана почовгала вперед, а коли наблизилася до відчинених дверей, Френк, ухопивши її за перед майки, підтягнув дочку впритул.

      – Гей! Ти розтягуєш мені майку, – сказала Нана.

      – Це не страшно, – відповів Френк. – Твоя майка зараз не має значення. От я тобі скажу, що має значення, тому слухай мене. Хто їздить тим зеленим мерседесом? З якого він будинку?

      – Що? – здавлено перепитала Нана. – Про що ти говориш? Ти порвеш мені майку.

      – Ти що, не чуєш мене? Забудь про цю майку нахер!

      Ці слова вже вискочили, і він їх ненавидів, але й зрадів, побачивши як її очі скинулися від майки на нього. Нарешті він отримав її увагу. Нана заморгала, хапаючи повітря.

      – Гаразд, тепер, коли твоя голова висунулася з хмар, спробуймо розібратися з цим удвох. Ти розказувала мені про якогось дядька, котрий на твоєму газетному маршруті їздить зеленим мерседесом. Як його ім’я? В якому будинку він живе?

      – Імені його я не пам’ятаю. Вибач, тату, – Нана закусила нижню губу. – Але його дім – це той, що поряд з отим, де великий прапор. З парканом. На Браярі. На пагорбі.

      – Гаразд, – відпустив Френк майку.

      Нана не ворухнулась.

      – Ти вже перестав злоститися?

      – Любонько, я не злостився. – А коли вона нічого не сказала. – Гаразд, злостився. Трішки. Але не на тебе.

      Вона на нього не дивилася, тільки терла собі ті чортові пучки об пучки. Він її любив, вона була найважливішим з усього, що він мав у житті, але інколи важко було повірити, що в її голові всі коліщатка крутяться як слід.

      – Дякую, доню. – Трохи жару зійшло йому з обличчя, трохи поту випарувалося зі шкіри. – Дякую тобі, зіронько.

      – Нічого, – мовила Нана. Вона на чверть кроку відступила, рип підошви кросівки по асфальту неймовірно гучно відбився Френкові у вухах.

      Він випрямився на своєму сидінні.

      – І ще одне. Зроби мені ласку, тримайся подалі від заїзду. Цього дня принаймні, поки я дещо не владнаю. Тут один чоловік їздить машиною, як скажений. Помалюй у хаті на папері, гаразд?

      Вона кусала нижню губу.

      – Гаразд, тату.

      – Ти ж не збираєшся заплакати, ні?

      – Ні, тату.

      – От і добре. Така в мене дівчинка. Побачимося в наступний вікенд, гаразд?

      Він відчув, як неймовірно в нього пересохли губи. Він запитав себе, що інше він мав зробити, і якийсь голос зсередини йому відповів:

Скачать книгу