Радянська криптологія - Вадим Гребенников

Скачать книгу

Свої лабораторні досліди Барченко суміщав з посадою експерта Спецвідділу з психології та парапсихології. Зокрема, ним розроблялася методика виявлення осіб, схильних до криптологічної роботи та розшифровування кодів.

      Вчений виступав і консультантом при обстеженні всіляких знахарів, шаманів, медіумів, гіпнотизерів і інших людей, які стверджували, що вони спілкуються з примарами. З кінця 1920-х років Спецвідділ активно використовував їх у своїй роботі. Для перевірки цих «екстрасенсів» один із підрозділів служби Бокія обладнав «чорну кімнату» в будівлі ОДПУ за адресою: Фуркасівський провулок, будинок 1.

      Дослідження та методика Барченка застосовувалися і в особливо складних випадках дешифрування ворожих повідомлень – в таких ситуаціях проводилися навіть групові сеанси зв'язку з духами.

      Барченко привніс в життя Бокія метафізичні теорії та умовив видного чекіста вступити в таємну окультну організацію «Єдине Трудове Братерство», що вивчала стародавню науку «Дюнхор», яка нібито перевершувала сучасне знання, але принципи якої були втрачені з часом.

      До складу «Єдиного Трудового Братерства» увійшли, крім Бокія, ще такі особи: член ЦК ВКП (б) Моськвін, заступник наркома закордонних справ Стомоняков, працівник Спецвідділу Гоппіус, а також давні товариші Бокія по Гірському інституту інженери Міронов і Кострікін. Крім того, відомо, що на доповідях Барченка про «Дюнхор» були присутні в різний час співробітники Спецвідділу Гусєв, Цибізов, Філіпов і Леонов.

      У кінці 1925 року для передачі езотеричного знання найбільш «гідним» представникам більшовицької партії Олександр Барченко за участю Бокія організував у «надрах» ОДПУ невеликий гурток із вивчення «Дюнхору». До нього увійшли провідні співробітники Спецвідділу: Гусєв, Цибізов, Кліменков, Філіпов, Леонов, Гоппіус, Плужніцов. Заняття із співробітниками Спецвідділу продовжувалися недовго, оскільки, за словами самого Бокія, учні виявилися «не підготовленими до сприйняття таємниць стародавньої науки». Врешті-решт, гурток Барченка розпався, але декілька разів його заняття відвідував і Генріх Ягода – майбутній шеф НКВС.

      28 березня 1928 року на нараді у начальника 2-го відділу Управління справами НКВМС і РВР СРСР було прийнято ухвалу про організацію «військово-морської частини з дешифрування в Центрі, у Москві». Але справа просувалася украй поволі. Нова нарада, що відбулася 10 січня 1929 року та була присвячена тому ж питанню, на якому крім керівників ОДПУ і Спецвідділу, представників штабу РСЧА і Військово-морського флоту були також працівники морських штабів Балтійського та Чорного Морів, знов підтвердила необхідність організації відповідної дешифрувальної служби. Проте пройшов ще рік, а «військово-морська частина з дешифрування» ще не була створена.

      Наприкінці лютого 1930 року Бокій підготував листа Ворошилову, в якому писав: «Спеціальний відділ при ОДПУ вважає такий темп, узятий штабом РСЧА у вирішенні питання щодо організації військово-морської частини з дешифрування,

Скачать книгу