LITMIR.BIZ

Скачать книгу

чимось нагадував йому брата Орхипа, але Тихон на якийсь час повірив, що за допомогою Куцого зможе таки наблизитися до своєї мрії. За два місяці життя в місті він вже встигнув зрозуміти, що чесною працею він і до сивого чуба не зможе розбагатіти. Та й, якщо вже правду казати, особливого бажання працювати він не мав. А в Куцого працювати й не треба було, а тільки вправно володіти руками… Гроші почали з’являтися більші, ніж раніше, але все одно до мрії було ще дуже далеко, і Тихон скаженів від думки про те, що й він приречений прожити вбоге життя злидня, котрим жили його батьки. А він не хотів, до тремоту не хотів жити таким життям. Йому була потрібна розкішлива дійсність, потрібна була заможність тих панів, котрі мешкали у великих будинках на березі Дніпра. І потрібно то було не колись, там, у туманливому майбутньому, а саме зараз. Він до болю мріяв мати й розкішний дім на березі Дніпра, і гарний одяг, і прислужників, і виїзд гарний. Але ж не мав… і це полишало його розуму та спокою.

      А потім він познайомився з Грицьком.

      Високий, худий до неможливого, той вертлявий чоловічок зустрівся йому в одній корчмі, у котру забрівся він якось увечері, аби дешевим пивом залити ту свою гіркоту, те розчарування від нездійсненності мрії. Сидів, насупившись і геть не звертаючи уваги на чоловіка за сусіднім столиком, допоки до корчми не увійшов веселий, рум’яний молодик, вдягнений у гарний костюм.

      Того, хто увійшов, одразу почали вітати.

      – Щаслива людина, – почулося десь зовсім поряд, і Тихон, обернувшись, наштовхнувся поглядом на замислений і трішки мов заздрісний погляд сусіда, котрим той споглядав молодика в гарному одязі.

      І несподівано йому зробилося цікаво.

      – І чому це він щасливий? – запитався повільно.

      Сусід криво усміхнувся.

      – А чому ж не бути щасливим? Проїхався хлопець до Сибіру, купив собі земельки діляночку, який бідний не був, мати важко хворіє – але ж ризикнув, запозичив грошенят і не прогадав. Намив такого золота, що вистачить не тілько матінку вилікувати, а ще ціле життя й не думати об тім, аби на когось спину свою вгинати.

      Тихон відчув, як швидко забилося серце.

      – І що, у тім Сибіру можна розбагатіти?

      – Якщо поталанить, то можна, – гигикнув незнайомець.

      І ось Тихон тут, у Сибіру, а те кляте багатство продовжує вислизати з його рук, дражнить його. Тепер мусить їхати додому, маючи в кишені лише ту жалюгідну жменьку золота.

      – До дідька його! – вилаявся Тихон і, рвучко відчинивши двері, вийшов з номера. Йому потрібно було негайно випити чогось міцного, бо інакше – а він то добре відчував – виллються те його внутрішнє напруження та розчарування, і тоді заспокоїти його не зможе й десяток людей.

      Тихон проходив повз невеличку вітальню готелю, наміряючись знайти якусь собі випивку, коли почув, як його хтось гукнув.

      – Тихоне!

      Стрімко обернувся, сподіваючись узріти високу та худу постать Грицька, і заблимав вдивовано, побачивши, як поспинається

Скачать книгу