LITMIR.BIZ

Скачать книгу

усе готово, – сказав Мік. – Нам потрібне максимальне затемнення в цій кімнаті. – Він подивився на Корсака. – Чи ви могли б для початку вимкнути світло в холі, детективе Корсак?

      – Чекайте, а захисні окуляри? Хіба ультрафіолетове світло не шкідливе для очей?

      – Та довжина хвилі, з якою я працюю, абсолютно безпечна.

      – Все одно я хотів би взяти окуляри.

      – У тій коробці. Там на всіх вистачить.

      – Я вимкну світло, – сказала Ріццолі.

      Вона вийшла в хол і клацнула вимикачами, а коли повернулася, Корсак і Мік усе ще стояли так далеко один від одного, як могли, немовби боялися підхопити якусь інфекційну хворобу.

      – То куди світити? – запитав Мік.

      – Розпочнімо з того кінця. Отам знайшли вбитого, – сказала Ріццолі. – А тоді рухайся по кімнаті колами, збільшуючи радіус.

      Мік роззирнувся навколо.

      – Тут бежевий килим. Він світитиметься під лампою. І ота біла канапа теж. Я просто попереджаю, що на такому тлі важко буде щось знайти.

      Він глянув на Корсака. Той уже почепив окуляри. На ньому вони мали вигляд сонцезахисних. Детектив тепер став схожим на підстаркуватого невдаху, який намагається здаватися крутим.

      – Вимкніть світло в цій кімнаті, – сказав Мік. – Глянемо, наскільки темно тут може бути.

      Корсак натиснув вимикач, і у вітальні стало темно. Крізь широкі вікна без штор сіялося бліде сяйво зірок, але місяця на небі не було і великі дерева на задвірку заступали освітлену вулицю.

      – Непогано, – сказав Мік. – Працювати можна. Тут краще, ніж на деяких місцях злочину – мені там доводилося повзати, накинувши на себе ковдру. Знаєте, зараз іде розробка систем, які можна буде використовувати вдень. Скоро нам уже не доведеться блукати наосліп у темряві.

      – Ну ж бо, перейдемо до справи! – огризнувся Корсак.

      – Я просто думав, що вам цікаво буде дізнатися більше про ці технології.

      – Якось іншим разом.

      – Без проблем, – незворушно відповів Мік.

      Коли увімкнулося блакитне світло «Краймскопа», Ріццолі теж наділа захисні окуляри. У темній кімнаті моторошно засвітилися контури меблів. Килим і канапа відбивали світло, як і попереджав Мік. Блакитне сяйво перемістилося до протилежної стіни, біля якої знайшли тіло доктора Їґера. На стіні яскраво зблиснули якісь пасма.

      – Гарно, правда? – сказав Мік.

      – Що це? – запитав Корсак.

      – Волосини, які приклеїлися до кривавої плями.

      – А, так. Неймовірна краса.

      – Посвіти на підлогу, – попросила Ріццолі. – Отам воно і буде.

      Мік спрямував світло вниз, і під ногами в них виринув із темряви цілий світ волокон і волосин. Тут уже пропилососили експерти-криміналісти, збираючи всі можливі докази, але ці сліди людської присутності залишилися.

      – Що сильнішим є світло, то більша флуоресценція, – сказав Мік, роздивляючись підлогу. – Ось чому це нове обладнання таке круте. Чотириста ватів – і достатньо світла, щоб побачити все. Ефбеерівці

Скачать книгу