LITMIR.BIZ

Скачать книгу

далеко, щоб переконатися, що там справді тіло. Я пройшов ярдів п’ятдесят – і почув запах. Потім іще п’ятдесят – і побачив його. Повернувся сюди й огородив місце знахідки стрічкою – з обох кінців Баундері-роуд.

      – А коли прибули інші?

      – Детективи Сліпер і Кроу – приблизно о третій. Судмедексперт – о третій тридцять. – Він помовчав. – Я не знав, що ви теж будете.

      – Мене викликала доктор Айлс. Здається, ми всі припаркувалися на полі для гольфу?

      – Так наказав детектив Сліпер. Щоб машин не було видно з алеї Еннекін. Він не хотів привертати увагу.

      – Із преси хтось уже був?

      – Ні, мем. Я подбав про те, щоб по рації про це не говорити. Пройшовся до телефону-автомата.

      – Добре. Якщо нам пощастить, вони взагалі не з’являться.

      – Ага, – сказав Дауд. – А це не один із тих шакалів?

      Темно-синій «Маркіз»[11] проїхав полем для гольфу й зупинився перед фургоном медичних експертів. Знайома огрядна постать вивалилася з машини, пригладжуючи ріденьке волосся на лисому черепі.

      – Ні, це не репортер, – сказала Ріццолі. – На цього типа я чекала.

      Корсак перевальцем підійшов до них.

      – Як думаєте, це вона?

      Доктор Айлс каже, що ймовірність дуже висока. І якщо це так, справа перемістилася в межі Бостона. – Вона подивилася на Дауда. – З якого боку нам підійти, щоб не знищити можливі сліди?

      – Найкраще – зі сходу. Сліпер і Кроу вже зняли місце знахідки на відео. Сліди взуття з іншого боку. Тіло тягнули з алеї Еннекін. Ідіть он туди – за запахом зорієнтуєтеся.

      Ріццолі з Корсаком залізли під огороджувальну стрічку й пішли в хащу. Молоді деревця росли густо, як у справжньому лісі. Поліцейські нахиляли голови, але колючі гілки все одно дряпали їм обличчя. До штанів чіплялися галузки ожини.

      Вони вийшли на алею для пробіжки й побачили огороджувальну стрічку, яка тріпотіла на гілці.

      – Чоловік біг отут, коли собака вирвався від нього, – сказала Ріццолі. – Схоже, що це Сліпер лишив тут стрічку.

      Вони перейшли алею і знову заглибилися в хащу.

      – Господи! Здається, я вже чую запах, – сказав Корсак.

      Ще не побачивши тіло, вони почули моторошне дзижчання мух. Сухі гілочки ламалися під ногами з гучними, ніби постріли, звуками. Сліпер і Кроу з перекошеними від огиди обличчями відганяли мух. Доктор Айлс сиділа навпочіпки. Сонце кинуло декілька діамантових полисків на її чорне волосся. Ріццолі підійшла ближче й збагнула, чим вона зайнята.

      – Чорт! Краще б я цього не бачив, – простогнав ошелешений Корсак.

      – Рівень калію в скловидному тілі дозволяє встановити, скільки часу минуло після смерті, – пояснила Айлс. Її оксамитовий голос промовив ці слова майже збудливо.

      «Точно встановити буде важко», – подумала Ріццолі, роздивляючись голе тіло. Айлс поклала його на простирадло, і воно лежало горілиць. Очі відвалювалися від знищених спекою тканин голови. Горло намистом обіймали дископодібні синці. Довге

Скачать книгу