LITMIR.BIZ

Скачать книгу

а її сторінках ти не знайдеш й тіні чудовиськ або героїв-сміливців. Але затримайся на хвилину і, сповнений розчарування, не поспішай до комп’ютера, на яскравому екрані якого миготять військові, озброєні пістолетами та автоматами.

      Справа в тому, що я хочу запропонувати тобі побачити інших героїв – у повсякденному житті. Придивися уважніше. Бачиш, стоїть стілець. Але це не звичайний стілець і ніколи ним не буде, якщо ти запросиш на допомогу двох подруг – Уяву та Фантазію.

      Дехто їх плутає або просто вважає, що це одне й те саме. Тільки це не так. Уява відтворює те, що ти знаєш, те, що буває; а Фантазія – те, чого немає в дійсності, чого ніколи не було й не буде.

      А може, буде? Хтозна? Коли народна фантазія створила казковий килим-літак, ні в кого навіть думки не майнуло, що люди насправді літатимуть швидше, аніж птахи. Зараз же ти спокійно дивишся на величезні літаки і стрімкі ракети, що мчать на Місяць та інші планети Сонячної системи. А тарілочка з яблуком? Та це ж сучасний телевізор! Бажання побачити ці дива очевидячки спіткало декого з дітей, які виросли й стали вченими, на дивовижні відкриття й винаходи. Тобто, Фантазія багато знає і багато вміє.

      Спробуймо і ми потоваришувати з Уявою та Фантазією і тоді роззирнемося навсібіч. Із допомогою двох дивачок кожна звичайна річ, кожна крихітна дрібничка оживає й починає балакати. Тоді навіть маленька пилинка розкаже тобі цікаву історію.

      Ти згоден, друже? Тоді уперед, за мною, і я покажу тобі навколишній світ, але не нудний, буденний, а пробуджений двома сестрами – Уявою і Фантазією. Мандруємо новими світами разом!

      Частина перша

      Голоси простих речей

      

      Допитлива Стружка

      

      Під верстаком лежала велика кучерява Стружка. Вона бажала про все дізнатися і все зрозуміти.

      – Цікаво, для чого мене зробили? – розмірковувала Стружка.

      Її сусідки не замислювались над цим, і навряд чи могли б відповісти на таке питання.

      Якось уранці Стружка опинилася у мішку, де зустріла багато своїх кучерявих приятельок. Потім мішок викинули на смітник.

      Поруч пролітала Пташечка. Вона підхопила нашу знайому Стружку, яка випала із мішка, і полетіла далі. Так наша Стружка стала частиною затишного гніздечка.

      Пташка знесла три гарненьких строкатих яєчка. Потім з яєчок з’явились крихітні безпомічні пташенята.

      …Минув час, пташенята виросли і відлетіли. Гніздо спорожніло.

      – Цікаво, – думала собі допитлива Стружка, – що буде далі?

      Гніздо зламали якісь розбишаки, і Стружка впала на землю. Тут її побачив маленький Хлопчик.

      – Що я знайшов! – зрадів Хлопчик і швиденько дістав із кишені сірники, які потай від мами взяв на кухні. Він чиркнув сірником і підніс вогника до Стружки.

      – Пече! Як пече! – скрикнула Стружка та перетворилась на білий Дим.

      – Цікаво… – пробурмотів Дим. Тут налетів Вітерець і поніс Дим прямісінько на небо.

      – Як багато нового я пізнаю, – шепотів Дим. Він піднявся так високо, що зіткнувся з Хмарою.

      – Вибачте! Я ненавмисне, – ніяково промовив Дим.

      – Не вибачу! – гримнула Хмара і почала рости… рости… і заплакала.

      Краплі дощу злилися з Димом та впали на Землю. Земля ожила, зазеленіла. Невдовзі на ній виросло дерево. Дерево зрубали, обтесали і принесли до майстерні. За діло взявся Рубанок. Невдовзі під верстаком знову виросла пухнаста жменя кучерявих стружок.

      Що з ними трапилось далі? Це вже зовсім інша історія.

      Пилинки-пустунки

      

      – Мня-ау! – сказав Кіт, з огидою оглядаючи свої лапки. – Знову митися доведеться – скільки на підлозі пилюки… Чому цього пилу завжди так багато?

      – Чим нас більше – тим веселіше жити, – відповіли йому Пилинки.

      Вони зіскочили з сонячного Промінчика й затанцювали гопака.

      – Який жах! – поскаржився Кактус. – Ці Пилинки такі невгамовні, такі метушливі, що у мене від їх витівок у носі свербить.

      – Будемо гратися? – шурхнув Вітерець, зазираючи у кімнату. І, не дочекавшись відповіді, підкинув Пилинки вгору, до стелі.

      – Пчхі-і-і! – чхнула Люстра. – Дзинь-дзяк! – затріпотіли, вдаряючи товстобоку Лампочку, дрібненькі кришталики.

      – Яка вона гладенька, лискуча! – раділи Пилинки, вкриваючи Лампочку суцільним сірим шаром.

      – Відчепіться! – зайшлася криком Лампочка, намагаючись позбутися пройдисвіток, зігнати їх зі своєї, колись прозорої, шкіри.

      – Знову цей пил… – зітхнула Мама й дістала Пилосос.

      До кімнати увійшов Хлопчик.

      – Допоможи мені прибирати, синку, – попрохала Мама. – Інакше я не встигну приготувати обід.

      – Ми з Пилососом давні друзі, тому охоче попрацюємо разом, – погодився

Скачать книгу