LITMIR.BIZ

      Від автора

      Багато всього змінилося, відколи виник задум цієї книги. Але ще більше змін, мабуть, відбулося від часу мого повернення із Бразилії.

      Якось зовсім непомітно, як це завше трапляється з усім, що радикально змінює існування, все, що оточувало мене протягом останніх кількох років, відійшло в небуття.

      Потроху змінилися музика, яку я слухаю, одяг, який я ношу, слова, що найчастіше вимовляю, і навіть думки, з якими щовечора лягаю спати. Моє хобі стало роботою, а колишня робота зникла взагалі. Проте найважливіше і, певно, найвідчутніше: поінакшали люди, що були зі мною впродовж останніх років. Більшості з них уже немає поруч. І це не означає, що вони відсутні фізично, скажімо, поїхали кудись чи ми просто припинили спілкуватись. Зовсім ні. Просто вони перестали впливати на моє життя. Як і я – на їхнє.

      Окрім того, події, що рік тому здавалися такими значущими, непомітно затерлися новими враженнями й утратили своє значення. Їх наче засипало піском. Зрідка, обертаючись назад, озираючись у минуле, я усвідомлюю, що вони більше не викликають жодних емоцій, окрім хіба іронічної посмішки. Підозрюю, книга вийшла не такою «гарячою» та імпульсивною, якою могла би бути, якби я засів за її написання відразу після повернення із Бразилії. Втім, гадаю, вона б удалася набагато глибшою та, сподіваюсь, об’єктивнішою. Річ у тім, що я давно позбувся всіх палких і жагучих, але не дуже приємних відчуттів, які, власне, й започаткували бразильську авантюру та згодом лягли в основу «Любові і піраній». Я охолов, тож зміг неупереджено проаналізувати всі події. Думаю, саме тому книга вийшла веселою, інакше, боюсь, вона була б щонайменше сардонічною та образливою для декого. Відтак, прошу, не дивуйтеся, що зав’язка моєї чергової пригодницької саги скидатиметься на жартівливий антисентиментальний роман.

      Можливо, саме через згадані зміни в титрах до роману я висловлюю подяку не тим людям, які брали безпосередню участь у «створенні» бразильських пригод, а передусім тим, хто перебував поряд під час написання книги.

      Отож, про що книга, яку ви тримаєте в руках?

      Мабуть, мені слід було б відповісти, що це роман про Бразилію – чергова adventure story, мандрівна авантюрна сага про мої безкінечні поневіряння світом, логічне продовження «Мексиканських хронік» і «Подорожі на Пуп Землі». І справді, ці сторінки рясніють колоритними історіями про зубатих крокодилів, кровожерливих піраній, тропічних птахів, важкопрохідні нетрища, водоспади запаморочливої краси, пригоди на бразильській дискотеці тощо. Проте відразу зауважу: ви стикнетеся із Бразилією, яку не звикли бачити по телевізору, на сторінках туристичних журналів чи на строкатих плакатах туристичних агенцій. Я не збираюся розказувати про Ріо-де-Жанейро, славнозвісний бразильський карнавал, залитий сонцем, і переповнений бандюгами пляж Копакабану, бетонні джунглі Сан-Паулу, курорт на острові Фернандо-де-Норонья тощо. Це все марнота марнот. Справжня Бразилія геть інакша. (Я навіть не заїжджав до Ріо, а в Сан-Паулу був лише на автостанції і в аеропорту, провівши майже весь час на безмежних просторах дикого та безлюдного Пантаналу й у південних штатах Бразилії.)

      Воднораз книга у ваших руках зовсім не про Бразилію. У ній ви знайдете багато оповідок та епізодів, які зазвичай не трапляються у книгах про подорожі, а саме: історії про особливості стосунків між діловою леді та безпритульним волоцюгою, про кохання, про видимість кохання та про його відсутність, про те, як важко в наш час бути мандрівником, і про те, що втеча, попри розповсюджену думку, є непоганим варіантом вирішення проблем, особливо тоді, коли тікаєш чорт-зна-куди на інший континент. А також ця книга про те, що допомагає мені долати всілякі життєві негаразди.

      Маю надію, що такий вибуховий коктейль припаде вам до смаку.

      Ну й насамкінець.

      Я часто повторюю, що всі події у моїх авантюрних сагах не є вигаданими. Я принципово не змінюю імен головних героїв і не приховую жодних подій.

      Хтось зауважить, що це, мовляв, неправильно – неетично. Я, проте, не бачу в цьому нічого поганого. Я ніколи не пхаю свого носа в особисте життя тих людей, про яких пишу й котрі доклали рук до створення певної історії. Я абсолютно не торкаюся подій інтимного характеру, як і не вводжу в рукопис епізодів із чийогось приватного життя. Я висвітлюю лише ті події, котрі пов’язані винятково зі мною та з моєю подорожжю. Тож, коли комусь щось не до вподоби, вибачайте. Це історії мого життя. І я не можу змінити в них чиїсь слова та поведінку, так само, як і власне, безперечно, суб’єктивне ставлення до всіх описаних нижче подій.

      За традицією, всіх героїв книги кличуть їхніми власними, даними від народження іменами. За винятком однієї дійової особи. Мені б дуже хотілося написати, що ця книга найменше стосується цієї дійової особи. Одначе, зробивши так, я злукавлю…

      Ну, тепер начебто все.

      Бажаю всім приємного читання!