ТОП просматриваемых книг сайта:
Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн.Название Чотири після півночі (збірник)
Год выпуска 1990
isbn 978-617-12-2716-3,978-617-12-2713-2,978-617-12-1662-4
Автор произведения Стівен Кінг
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Креґ перестав ворушитися.
Алберт стояв над ним, дихаючи схлипами, ваговита скатертина висіла в руці. Потім він зробив два довгих, незграбних кроки в бік ескалатора, знову глибоко вклонився і виригав на підлогу.
13
Браян перехрестився, відхиляючи чорний пластиковий щиток, що закривав екран відеомонітора інерціальної навігаційної системи, майже впевнений, що дисплей ІНС буде безхмарно порожнім. Він придивився ближче… і видихнув з глибоким полегшенням.
поінформував його монітор спокійними синьо-зеленими літерами, а під ними:
Браян клацнув «ТАК», а потім:
Екран на мить став темним. Потім:
Браян клацнув «ТАК».
поінформував його комп’ютер, а менш ніж за п’ять секунд:
– Капітане Інґал?
Він обернувся. У дверях кабіни стояла Бетані. В освітленні салону вигляд у неї був блідий і виснажений.
– Я зараз трохи зайнятий, Бетані.
– Чому вони не повертаються?
– Не можу знати.
– Я питала в Боба – містера Дженкінса, – може, він бачив, щоби хтось рухався там, всередині терміналу. Він сказав, що ні. Що, як вони там усі вже мертві?
– Я впевнений, що це не так. Якщо тобі від цього полегшає, чому б тобі не приєднатися до нього внизу біля трапа? Я мушу тут ще дещо зробити. У всякому разі, я сподіваюся, що зроблю.
– Вам страшно? – спитала дівчина.
– Так. Ще б пак.
Вона ніяково всміхнулася.
– Я трохи рада. Погано, коли тобі страшно самій – повне паскудство. Тоді я залишаю вас одного.
– Дякую. Я думаю, вони скоро з’являться.
Дівчина пішла. Браян знову повернувся до монітора ІНС і набрав:
і клацнув:
– На здоров’я, я впевнений, – мурмотнув Браян і витер собі лоба рукавом.
«Тепер, – подумав він, – аби тільки пальне горіло».
14
Боб почув кроки по трапу і швидко обернувся. Там всього лише обережно й повільно спускалася Бетані, але все одно він почувався нервово. Звук на сході дедалі гучнішав.
Ближчав.
– Агов, Бетані. Можна мені попросити у вас ще сигарету?
Вона подала збіднілу пачку йому, потім витягла сигарету й собі. Албертову книжечку експериментальних сірників вона була засунула під целофанову обгортку на пачці, і, коли креснула одним з них, той легко загорівся.
– Є бодай якісь відомості від них?
– Ну, це залежить від того, що ви маєте на увазі під «відомостями», я гадаю, – обережно відповів Боб. – Здається, я чув якісь скрикування, якраз перед тим як ви спустилися.
Відверто