Байстрючка - Марія Хімич

Скачать книгу

себе ворожкою. Але відколи в мої руки потрапила чорна книжечка, стара й розтріпана, з пожовклими сторінками, на яких чорнилом рукописно були виведені заклинання, відчула в собі бажання розгадати її таємницю.

      Спочатку це було досить невинно – за допомогою простих милозвучних віршиків із книжечки тісто для моїх недільних пирогів підіймалося вдвічі швидше, я вилікувала свою мастопатію й забула, коли ревізія навідувалася в магазин, де працюю й досі.

      Якось у клубі звернула увагу на Назара – сина своїх недалеких сусідів. Після служби в армії він змужнів і погарнішав. Перестав бути отим сухоребрим скутим хлопчиком-дурником. Я настільки безсоромно дивилася на нього, що Назар узяв і запросив мене на повільний танець. Коли він притиснув мене до себе, то я вся вмить присмирніла овечкою, яку схопили за вовну й мають ось-ось відголомозити.

      Назар був трохи напідпитку (нічого не дивного: у клубі завжди хтось наливає всім охочим з-під пазухи) і дозволяв собі недвозначно сопіти в мою шию. Я вся просто мліла.

      На мій подив, хлопець після танців десь подівся й зовсім не намагався мене провести додому. А дарма – я вже кілька років жила сама в бабусиній хаті, окремо від батьків, де заправляла братова. Тож могла й запросити до себе «на каву переночувати». Цим частенько користувалися місцеві донжуани й без зайвих сумнівів прилітали вусатими хрущами на мої закличні вогні. При цьому в містечку я мала хорошу репутацію негулящої дівки – як приклад усім навколишнім лярвам.

      Наступного дня обережно зібрала відомості про несподіваного кавалера – у Назара була дівчина ще зі школи. Нібито й одружитися мали, а оце зненацька побили горщики та інші крихкі речі. Але, як то кажуть, закохані чубляться, а за хвилину вже кохаються…

      Не встигла перевернути табличку на дверях крамниці, що настала обідня пора, як одразу побігла додому й узяла до рук заповітну книжечку. Потрібні закляття знайшлися самі собою. Я шепотіла привороти, кричала проти вітру ім’я любаса й колотила в чайній заварці власні місячні виділення, які помірно скапували з мене другу добу, ніби організм пускав скупі сльози, переживаючи за мою долю старої дівки.

      Задоволеною повернулася на роботу. Назар прийшов у числі перших покупців, одразу за бабою Одаркою, яка причовгала за хлібом. Що він хотів купити, хлопець і сам не знав.

      – Чого тобі? – для годиться поцікавилася: звісно, що це я йому потрібна!

      – Е-е-е, – задумався Назар. – Пляшку ситра.

      – Ось, – одразу відкоркувала.

      – Дякую, – хлопець поклав на прилавок дрібняки й пішов геть.

      Такого перебігу подій я не очікувала і вражено простежила, як парубок віддаляється від мене. Зі ступору мене вивів дядько Мирон, який хотів купити шкалик і банку кільки для закуски.

      Завершивши роботу, перерахувала виручку й замкнула крамницю. Літо завершувало свій біг, у повітрі пахло осінньою безпросвітною тугою, і мені хотілося вити.

      – Зіно?! – покликав мене знайомий голос.

      Озирнулася – неподалік на лаві сидів Назар.

Скачать книгу